Володимир Селезньов - Кремлівський плагіат. Від шапки Мономаха до кепки Ілліча

Отже, зрозуміло, що вік більшої частини стін і веж уздовж набережної Москви-ріки насправді не більший, ніж двісті років, і тепер вони виглядають зовсім не такими, якими були колись.

Нікільська вежа — одна з веж Кремля, що виходить на Красну площу. Офіційно збудована в 1491 році. Але в тому самому путівнику читаємо: “У 1812 році французи, відступаючи від Москви, підірвали вежу... Відновив вежу через чотири роки архітектор Осип Бове...”

Ось і ця башта виявилася не старішою за двісті років.

Ще одна вежа, що виходить на Красну площу, Спаська (Фроловська) , офіційно збудована у 1491 році. Ця вежа на сьогодні є найбільшою баштою Кремля. Також вона відома ще й тим, що в ній є відомі кремлівські куранти. Але чи так було з самого початку? Звернімося знову до нашого джерела: “Спочатку вежа була чотирикутна і вдвічі нижча. У 1624–1625 роках російський архітектор Бажен Оґурцов і англійський майстер Ґаловей звели над вежею багатоярусний верх, закінчувався кам’яним шатром, і встановили годинник... У 1706–1707 роках на вежі встановили величезний голландський годинник... У 1770 році голландську дивину замінили англійськими курантами, які у середині XIX століття капітально ремонтували брати Бутеноп. Тоді годинник і набув сучасного вигляду...”

Спаська вежа на гравюрі XVII ст. і сучасний вигляд

Виходить, вежа хоча й стоїть із XV століття, от тільки верхню половину було зведено на півтораста років пізніше. Вік основних деталей теперішніх курантів — приблизно сто п’ятдесят років. Та і Спаські ворота неодноразово перебудовували, а каплички, що колись були розташовані по обидва боки воріт, взагалі були знесені.

Як бачимо, із 20-ти кремлівських веж 4, а також значна частина стіни виявилися “новоробом”. Ще, як мінімум, одну суттєво перебудували — додали верхні яруси. Та й кладка решти 15-ти веж, які нібито не піддавалися руйнуванню й перебудові, виглядає цілком сучасною (окрім нижньої частини Кутаф’євої вежі).

Стіна на всій своїй протяжності має сліди від ремонтів у різні часи. Навіть ліворуч від нібито 500-річної Спаської вежі добре видно велику ділянку заново покладеної стіни.

Понад те, переглядаючи старовинні гравюри, помічаємо, що кремлівські стіни аж до середини XVIII століття мали дах. Про це, наприклад, йдеться у книжці “Московський Кремль у старовину і тепер”, виданій Міністерством Імператорського двору (було й таке) у 1912 році: “Московський Кремль не має вводити в оману — тепер він виглядає зовсім не так, як раніше: двосхила дерев’яна покрівля на стінах згоріла в 1737 р. і більше не відновлювалася...”

Отже, московський Кремль, його вежі й стіни неодноразово перебудовували, так що їхній реальний вік становить не більше двохсот років. Старі елементи п’ятсотлітньої давнини можна знайти хіба що в фундаменті і забутовці. Офіційна кремлівська пропаганда свідомо підтримує міф про давність кремлівських стін і веж, усупереч установленим фактам, хоча в багатьох містах Росії є значно старіші історичні пам’ятки. Здається, що метою цього є не стільки спроба привабити туристів, скільки підтримати черговий імперський міф про Москву як “збирачку русскіх земєль” і родоначальницю Російської держави.

Отже, цілком відповідає істині приказка: “Москва не відразу будувалася”. От тільки ця приказка, на диво, також плагіат! А запозичена вона у поляків, у яких здавна побутував вислів Nie od razu Kraków zbudowano (“Краків не одразу збудовано”).

Краків був першою столицею Польщі, тобто це місто з багатовіковою традицією. Його будувало багато поколінь поляків. Уже згодом москвичі переробили цю польську приказку на свій лад.

Перший офіційний герб Москви був затверджений 20 грудня 1781 року. Зазначалося: “Святий Георгій на коні проти того ж, як у середині державного герба; у червоному полі, який вражає списом чорного змія”.

За правління Івана III гербом московського князя затвердили вершника-змієборця. У 1710 році Пьотр I уперше назвав вершника на московському гербі святим Георгієм.

Однак, згідно з церковним каноном, у будь-якому виді мистецтва святий Георгій має типові характерні ознаки: над головою — німб, ліва рука зігнута і притримує кінські поводи, списом він уражає дракона в пащу; на ньому довгі шати, що майже закривають ноги, від чого вони здаються короткими. Саме таким Георгія Побідоносця зображали на численних образках із каменю, металу, кістки, дерева, у скульптурних пам’ятниках, не кажучи вже про ікони.