Володимир Селезньов - Кремлівський плагіат. Від шапки Мономаха до кепки Ілліча

Здесь есть возможность читать онлайн «Володимир Селезньов - Кремлівський плагіат. Від шапки Мономаха до кепки Ілліча» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Тернопіль, Год выпуска: 2017, ISBN: 2017, Издательство: Мандрівець, Жанр: Публицистика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Кремлівський плагіат. Від шапки Мономаха до кепки Ілліча: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Кремлівський плагіат. Від шапки Мономаха до кепки Ілліча»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У Росії дуже полюбляють говорити про її самобутність, особливість, відмінність від інших, про оригінальність російської культури. Однак насправді багато чого, від самоназви і державних символів до таких побутових речей, як самовар і мотрійка, Росією запозичене. Російського в Росії хіба що лапті й щі, та ще “квасний патріотизм” і безмірна зарозумілість. А за фасадом показної величі приховується справжня суть країни-плагіаторки.
У книжці докладно й аргументовано розвінчується міф про самобутність і винятковість Росії, розповідається про поширені хибні думки з приводу “тисячолітніх російських брендів”, що їх Кремль активно пропагує в усьому світі.
Для широкого кола читачів.

Кремлівський плагіат. Від шапки Мономаха до кепки Ілліча — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Кремлівський плагіат. Від шапки Мономаха до кепки Ілліча», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Двоголовий орел як геральдичний символ Московського князівства вперше з’явився у 1497 році за князя Івана III. Тоді орел прикрасив Велику державну печатку. На її лицьовому боці, як і раніше, був вершник, що вражає списом дракона, і напис: “Иоанъ б(о)жиею милостию господарь всея Руси и велики кн(я)зь”. А ось на звороті вперше було зображено двоголового орла під двома коронами, який був оточений написом — продовженням лицьового: “и великыи кн(я)з. Влад. и Moc. и Нов. и Пск. и Тве. и Уго. и Вят. и Пер. и Бол.”.

Час правління Івана III, з 1462 по 1505 роки, відзначився об’єднанням земель навколо Москви і перетворенням її на центр єдиної держави. Тоді ж почали зароджуватися й імперські амбіції московських правителів.

Московський князь Іван III та його печатка 1497 рік Однак насправді - фото 9

Московський князь Іван III та його печатка (1497 рік)

Однак насправді двоголовий орел до московитів жодного стосунку не має і був просто запозичений.

Зображення орла як символу могутності, емблеми царської влади траплялося у прадавні часи в різних народів. Усьому давньому світові був відомий римський орел. Однак римський орел спочатку був одноголовим.

Щодо двоголового орла, то він має східне походження. На сьогодні найдавнішою знахідкою вважається печатка з шумерського міста Лагаш, датована серединою III тисячоліття до н. е. Шумерська цивілізація залишила після себе безліч загадок, і що насправді міг означати орел з двома головами для шумерів, залишається лише здогадуватися.

Наступними за часом створення (орієнтовно XIII століття до н. е.) є наскальні барельєфи, що їх знайшли археологи в Туреччині, на місці колишнього Хетського царства. Це було зображення двоголового орла, що схопив двох зайців. Хети вважали двоголового орла супутником бога грози Тішуба, і вже на той час він був символом правлячої династії. До речі, римського бога Юпітера також супроводжував орел.

Пізніше двоголовий орел з’являється в Мідійському царстві — державі на території Передньої Азії, за часів правління царя Кіаксара (625–585 роки до н. е.).

Нарешті, сліди двоголового орла трапляються на емблемах Давнього Риму. У 293 році римський імператор Діоклетіан провів адміністративну реформу і створив так звану тетрархію — форму управління державою, коли країна ділилася на дві частини — східну і західну, — в кожній з яких було по два імператори: старший — Август і молодший — Цезар. У той період орел з двома головами символізував єдність двох частин імперії. А 330 року імператор Константан Великий, який переніс столицю імперії до малоазійського міста Візантій, згодом названого на його честь Константинополем, офіційно визнає двоголового орла своєю емблемою.

Звідки ж “прилетів” двоголовий орел на Державний герб Росії? З цього приводу існує кілька різних версій. Розгляньмо деякі з них.

Візантійське “придане”

Згідно з офіційною версією, вперше висловленою російським істориком В. Татіщєвим, двоголовий орел потрапив до Московії з Візантійської імперії, і його поява пов’язана з одруженням московського князя Івана III на візантійській принцесі Зої (Софії) — небозі останнього імператора Константина XI Палеолога, яка нібито й принесла цей геральдичний знак як “придане”.

Перша достовірна згадка про використання цього символу, на думку іншого російського історика Н. Карамзіна, який прийняв версію В. Татіщєва, належить до 1497 року, коли Іван III поставив печатку із зображенням орла на мінову грамоту.

У сучасній російській історіографії появу нового державного символу прийнято пояснювати приблизно так: “Двоголовий орел був давнім гербом Візантійської імперії і дістався у спадок Росії після одруження Софії Палеолог, небоги останнього візантійського імператора, з Великим князем московським Іваном III, що відбулося в 1472 році. Велика імперія, що розпалася, немовби передала естафету іншій православній країні, що набирала сили і могутності...”

Чи це так насправді?

Почнемо з того, що, як вважають багато дослідників, Візантійська імперія не мала державного герба як такого. Його заміняв родовий знак правлячої династії. Остання правляча візантійська династія Палеологів, справді, мала родовий герб у вигляді двоголового орла (до речі, під однією короною). Однак, повторимо, що це був герб династії, а не багатовікової Візантійської імперії.

Візантійський орел над входом до резиденції Константинопольської патріархії - фото 10

Візантійський орел (над входом до резиденції Константинопольської патріархії). Орел на монеті золотоординського Великого хана Джанібека (1341–1357)

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Кремлівський плагіат. Від шапки Мономаха до кепки Ілліча»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Кремлівський плагіат. Від шапки Мономаха до кепки Ілліча» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Володимир Рутківський - Джури і підводний човен
Володимир Рутківський
Володимир Рутківський - Джури козака Швайки
Володимир Рутківський
libcat.ru: книга без обложки
Наталья Иртенина
Сергей Платонов - Под шапкой Мономаха
Сергей Платонов
Алла Дымовская - Шапка Мономаха
Алла Дымовская
Алексей Лухминский - Шапка Мономаха
Алексей Лухминский
Олег Воля - Шапка Мономаха
Олег Воля
Дядя Лёня - Шапка Мономаха
Дядя Лёня
Отзывы о книге «Кремлівський плагіат. Від шапки Мономаха до кепки Ілліча»

Обсуждение, отзывы о книге «Кремлівський плагіат. Від шапки Мономаха до кепки Ілліча» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x