Виктор Суворов - Її ім’я було Татьяна

Правильно — стріляти.

У Познані за різними даними було вбито близько ста й поранено декілька сотень робітників. Точних цифр мені знати не дано.

У відповідь на розстріл всією Польщею прокотилася хвиля страйків, стихійних мітингів і демонстрацій, яка то стихала, то здіймалася з новою силою.

Країни Західної Європи були спокусливим прикладом іншого життя. Своїм існуванням вони змушували всіх, хто здатен думати, ставити запитання: а чому в нас не так? А чому б і нам не влаштувати таке саме життя, як у них? Що нам заважає? Що потрібно змінювати?

Товариші Хрущов, Булганін, Жуков виголошували красиві промови про мирне існування двох систем, але чітко розуміли, що довго це співіснування тривати не може: соціалістична, тобто бюрократична, система управління економікою, означає відставання Радянського Союзу та його перетворення на сировинний придаток держав з нормальною економічною системою.

Не допустити цього можна було тільки у разі, якщо весь інший світ повернути на наш шлях.

Ось чому 10 вересня 1956 року за наказом Жукова на Семипалатинському полігоні було проведено військові навчання. Тема: «Застосування тактичного повітряного десанту услід за атомним ударом з метою утримання зони ураження до підходу наступаючих військ із фронту».

Це знову відпрацьовували сценарій наступальної операції зі зломом ворожої оборони ядерним ударом.

Жуков планував повторити навчання на Тоцькому полігоні, тільки цього разу з висадкою гелікоптерного десанту. Але не дозволив Хрущов: річка Самара впадає у Волгу там, де знаходиться запасна столиця Радянського Союзу.

Жуков планував пустити у прорив не один, а два корпуси. Але й тут заперечив Хрущов: «Годі, ми вже довели тим, хто мав сумніви, що перемога у Третій світовій війні можлива. Навчання проводимо не заради того, щоб комусь щось довести, а заради набуття досвіду й уточнення теоретичних розрахунків».

Тому в навчаннях реально брали участь тільки два полки: 345-й парашутно-десантний зі складу ПДВ і 413-й вертолітний зі складу ВПС.

Як і на Тоцькому полігоні, умовний супротивник вибудував потужну оборону. Війська «східних» завдали ядерного удару по другій позиції. Носій цього разу — Ту-16А. Бомба РДС-4 «Татьяна» — 38 кілотонн.

Завдання десанту — висадитися в районі епіцентру, закріпитися, не дозволити супротивнику закрити пролом.

Два підсилені стрілецькі корпуси мали завдання завдати удару суміжними флангами та через епіцентр, тимчасово утримуваний десантниками, вирватися на оперативний простір. Проте участь двох підсилених корпусів була умовною.

Реально в навчаннях брали участь півтори тисячі солдатів й офіцерів. Після проходження ударної хвилі та пилового валу в районі епіцентру здійснила посадку 27 вертольотів Мі-4, які висадили другий батальйон парашутно-десантного полку. Батальйон, окрім штатної зброї, мав дві 57-мм протитанкові гармати, шість безвідкатних гармат Б-10, чотири 82-мм міномети.

Тільки той, хто близько бачив посадку вертольота у пустелі, може оцінити видовище. Ядерний вибух на величезній площі миттєво висушує ґрунт, перетворює його на пил, який величезними масами зриває з поверхні землі й підімає у повітря. І в цей час у районі вибуху сідають 27 гелікоптерів!

Гелікоптери висадили десант і злетіли! Краса! Тільки пилу багато. Радіоактивного.

Навчання дали змогу дійти висновку, що в майбутніх війнах під час прориву оборони супротивника вертолітний десант слід висаджувати в епіцентр за 15–20 хвилин після вибуху.

Навчання пройшли успішно. Картину псував один незначний епізод, який намагалися не помічати: бомба вибухнула точно на розрахунковій висоті у 270 метрів, але, як записано у звіті, «зі значним відхиленням від цілі».

Тобто у справжній війні оборону справжнього супротивника могли б і не проламати. А могли б улучити і по своїх.

І ще: в історичному формулярі 345-го парашутно-десантного полку участь у навчаннях на Семипалатинському полігоні у вересні 1956 року не зафіксовано.

А Польща в ті дні кипіла.

Радянські вожді вирішили, що з підлою контрреволюцією час закінчувати, і подали руку дружби польському народу. 19 жовтня 1956 року за бойовою тривогою було піднято та розквартировано в Польщі танкові й мотострілецькі полки та дивізії Радянської Армії. Вони перебували в повній готовності надати братську допомогу пролетарському режиму.