Виктор Суворов - Її ім’я було Татьяна

Бездарний і безпрецедентно жорстокий маршал Жуков не залишив після себе жодної хоч трохи самостійної та цінної військової думки, не спланував і не провів жодної операції, де бодай якусь роль відігравало військове мистецтво, перегравання ворога полководницьким умінням.

Лише значною перевагою в живій силі, техніці, боєприпасах, пальному. Лише загибеллю солдатів, що була в багато разів більшою, ніж у ворога.

Він, безперечно, вмів одне: за будь-яку ціну домагатися виконання своїх наказів, незважаючи на безглуздість і кров.

Але Росії потрібен великий полководець у виграній війні!

Тоталітаризм ефективніший за демократію в тому, що стосується брехні та насильства. Однак демократія ефективніша за тоталітаризм в економіці, і це, зрештою, виявилось для СРСР фатальним. Урок краху СРСР полягає в тому, що ефективна економіка перемогла ефективне насильство.

13 вересня 1953 року Микита Сергійович Хрущов обійняв посаду Першого секретаря Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу (ЦК КПРС).

13 вересня 1963 року минуло десять років його правління. Напередодні цієї дати комусь із придворних підлабузників спала на думку щаслива ідея заявити, що пройдуть століття, але кожне наступне покоління людей на всій планеті з хвилюванням і вдячністю згадуватимуть ці роки й називатимуть їх «Великим десятиліттям».

Ідею було підхоплено, повторено і підсилено всіма радянськими газетами та журналами. Про «Велике десятиліття» з трибун конференцій і з’їздів заговорили вожді найвищого рангу. У всіх кінотеатрах Радянського Союзу повторювали фільм «Наш Микита Сергійович», що вийшов на екрани 1961 року. Про «Велике десятиліття» кожен день сурмили диктори радіо й телебачення. Термін цей став абсолютно офіційним, увінчавши тріаду поряд із двома іншими:

Велика Жовтнева соціалістична революція,

Велика Вітчизняна війна,

«Велике десятиліття».

Це тривало рівно 13 місяців. 13 жовтня 1964 року внаслідок змови Хрущова було скинуто з усіх посад і відправлено на пенсію.

«Велике десятиліття» вмить перетворилося на «період волюнтаризму». При цьому не годилося називати волюнтариста на ім’я. На два десятиліття Хрущов і весь період його правління випали з нашої історії. Про «Велике десятиліття» не писали книг і статей, не знімали фільмів, не складали поем і пісень.

Новий правитель нашої країни Маршал Радянського Союзу, чотири рази Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці товариш Леонід Ільїч Брежнєв був напрочуд талановитою людиною. Він поєднував посади Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Верховної Ради СРСР, Голови Ради оборони СРСР. Окрім цього, писав книги, за які удостоївся Ленінської премії з літератури.

Так-от, у трьох книгах Брежнєва про передвоєнний період, війну, повоєнне будівництво, освоєння цілинних земель Хрущова зовсім не згадано. Якщо вірити «правдивим» книгам Брежнєва, то слід визнати, що ніколи не було ніякого Хрущова.

Хоча саме Хрущов звернув увагу на молодого інженера Брежнєва та довів його до найбільших владних вершин.

Хоча перед війною, напочатку війни та в післявоєнний період Хрущов був безпосереднім начальником Брежнєва.

Хоча під керівництвом генерал-лейтенанта Хрущова генерал-майор Брежнєв брав участь у державному перевороті й арешті Маршала Радянського Союзу Берії.

Хоча підйом цілинних земель — це витівка Хрущова. Брежнєв керував освоєнням цілини під особистим контролем Хрущова.

Хоча в часи «Великого десятиліття» Брежнєв був найвдданішим хрущовцем.

Хоча Брежнєв разом із Хрущовим брали найактивнішу участь у поваленні Маршала Радянського Союзу Жукова.

Хоча Брежнєв у часи «Великого десятиліття» отримав свою першу «Золоту зірку».

«Велике десятиліття» — дивовижний пласт нашої історії.

Мій план — написати три книги про час правління Хрущова: «Її ім’я було Татьяна», «Облом», «Кузькіна мать».

Для того щоб зрозуміти, ким був Микита Хрущов, ким були його найближчі сподвижники, необхідно кинути побіжний погляд на події, які передували «Великому десятиліттю».

29 липня 1939 року старший майор державної безпеки Іван Олександрович Сєров був призначений на посаду заступника начальника Головного управління державної безпеки — ГУДБ НКВС СРСР. Старшому майору держбезпеки було тридцять три роки. Звання старшого майора держбезпеки відповідало армійському комдиву — по два ромби в петлицях.