Виктор Суворов - Її ім’я було Татьяна

Посаду заступника начальника ГУДБ Сєров обіймав лише місяць — упродовж серпеня 1939 року. За цей місяць Сєров зробив щось таке, що спонукало Сталіна до щедрої винагороди.

У системі НКВС найвищий пост за межами Москви — Народний комісар внутрішніх справ України. Господарем України на той час був Микита Сергійович Хрущов. Офіційний титул — Перший секретар ЦК КП України.

31 серпня 1939 року Сталін підняв слухавку і поцікавився, чи не заперечує товариш Хрущов проти призначення Івана Олександровича Сєрова на посаду Наркома внутрішніх справ України.

Сталін міг би не питати думки Хрущова, але він був людиною мудрою, умів, коли потрібно, виявити повагу до своїх підлеглих.

Чи міг Хрущов заперечувати? Адже про Сєрова він не знав зовсім нічого — той з’явився в НКВС зовсім нещодавно.

Що саме зробив Сєров на посту заступника начальника ГУДБ НКВС СРСР, Сталін Хрущову пояснювати не став. Але якщо Великий Вождь уважав за можливе та необхідне призначити бійця таємного фронту на найвищу чекістську посаду за межами Москви на знак подяки за один лише місяць служби на попередній, і без того вельми високій, посаді, то так тому й бути.

Наступного дня, 1 вересня 1939 року, Німеччина напала на Польщу.

2 вересня 1939 року до Києва прибув Сєров. З вокзалу — прямо до ЦК КП України, щоб відрекомендуватися Хрущову.

Посада Народного комісара внутрішніх справ України була проклятою. Утім як і решта посад у НКВС.

Першим шефом НКВС України був комісар держбезпеки 1-го рангу Всеволод Аполлонович Балицький. Його заарештували того дня, коли йому виповнилося сорок п’ять років, розстріляли.

Потім цю посаду обіймав комісар ДБ 2 рангу Ізраїль Мойсейович Леплевський. Його заарештували та розстріляли у віці 42 роки.

Вільне місце зайняв комісар державної безпеки 3-го рангу Олександр Іванович Успенський. Йому було тридцять шість років, коли він, зрозумівши, куди хилиться справа, зник. Своє зникнення Успенський видав за самогубство, залишивши на робочому столі записку: «Труп шукайте в Дніпрі». Однак від каральної руки пролетаріату не втечеш. Записці не повірили. Успенського оголосили у всесоюзний розшук. За півроку спіймали та розстріляли.

Чітко проглядалася тенденція: кожен новий шеф НКВС України є молодшим за віком від свого попередника й на ранг нижчим за званням. А кінець у всіх — один. Тут теж тенденція.

Упродовж року посада була вакантною. Командували ТВО — тимчасові виконувачі обов’язків [1] Після 1937–38 рр. вакансій було багато. ТВО правили скрізь. Уже й стали перемовлятися, що ТВО (рос. ВРИД) — це «вредительство», тобто шкідництво. Довелося новий термін упроваджувати — ТВО (тимчасовий виконувач обов’язків). .

І ось до Києва призначено нового наркома. Відповідно до тенденції, він — молодший за своїх попередників і звання в нього — старший майор ДБ. Якщо так і далі буде, шефом НКВС України доведеться призначати двадцятирічного лейтенанта державної безпеки й розстрілювати відразу ж після вступу на посаду.

Хоча Сєров міг стати винятком із правила.

Хрущов прийняв нового наркома поза чергою, розпитав про здоров’я, сім’ю, плани на майбутнє, поцікавився, що думає вище керівництво НКВС про напад Німеччини на Польщу, чи виконає Великобританія взяті на себе зобов’язання виступити на боці Польщі.

Старший майор ДБ впевнено відповів, що виконає.

3 вересня 1939 року Великобританія і Франція оголосили війну Німеччині.

4 вересня 1939 року Народному комісарові внутрішніх справ України Івану Олександровичу Сєрову було присвоєно звання Комісара державної безпеки 3-го рангу.

17 вересня 1939 року війська Червоної Армії перейшли кордон Польщі. І Хрущову, і Сєрову довелося наполегливо працювати над тим, щоб громадян приєднаних територій зробити «щасливими», змусивши їх «полюбити» свою нову Батьківщину, що звалася Союз Радянських Соціалістичних Республік. Рецепт простий і надійний: знищити поганих, тоді залишаться лише хороші.

Товариша Хрущов у цьому питанні мав значний досвід.

Сєров Іван Олександрович — Нарком внутрішніх справ України, комісар державної безпеки

1937-го року товариш Сталін дав першим секретарям областей, країв і республік дозвіл на винищення ворогів, які заважають будувати «світле майбутнє». Кожному визначив норму. Проте секретарям цього виявилося замало.