Виктор Суворов - Її ім’я було Татьяна

Результат — жахливий голод, громадянська війна, тероризм і бандитизм.

Але ми захопилися. Повернімося в лютий 1956 року на XX з’їзд КПРС.

На минулому XIX з’їзді партії Берія, крім інших своїх хлопців, провів до складу кандидатів у члени ЦК генерала армії Штеменка. За півроку Берію заарештували й убили, Штеменка розжалували в генерал-лейтенанти й заслали до Сибіру командувати штабом округу.

А зі складу кандидатів у члени ЦК КПРС його якось забули вигнати.

І ось XX з’їзд КПРС.

Генерал-лейтенант Штеменко зобов’язаний бути присутнім на з’їзді як кандидат у члени ЦК, тому що ЦК належить відзвітувати за виконану роботу перед кубанськими козаками в шовкових сорочках, перед свинарками й пастухами.

Відсидів Штеменко свої дні та години на з’їзді, разом з усіма відплескав у долоні, схвалюючи генеральну лінію партії. Останнього дня — вибори нового складу ЦК.

Слово надали товаришеві Хрущову.

Товариш Хрущов зачитав список.

Список заздалегідь узгоджений з усіма зацікавленими особами. Тепер під час таємного голосування кожен делегат з’їзду має право кого завгодно викреслити зі списку і кого завгодно вписати. Це вже нічого не змінить і не вирішить. Усе давно вирішено.

У списку нового складу ЦК прізвища Штеменка не виявилося. І в списку кандидатів теж.

Заступитися за генерал-лейтенанта нікому, і нікому його тягнути в члени ЦК, нікому навіть слівце замовити, щоб залишили генерала в числі кандидатів.

З’їзд дружно проголосував за новий склад ЦК. Після того делегатам дали перерву на дві години. Можна підкріпитися. Ще б пак, усе тут безкоштовно: баличок, бутерброди з осетровою ікрою і все, що до тих бутербродів додається, щоб горло не пересихало. Усе тут у широкому асортименті та найвищої якості. Як за комунізму.

У цей час за щільно зачиненими дверима новий склад ЦК зібраний на перший пленум для виборів ще вищого начальства. Хоча й тут усе заздалегідь вирішено.

Новому, не надто відмінному від старого, складу ЦК товариш Хрущов зачитує список: ці товариші будуть членами Президії ЦК, а ці — кандидатами.

Тут голосування відкрите. Підняттям рук. Хто проти? Хто утримався? Прийнято одностайно.

У складі Президії ЦК товариші Булганін, Ворошилов, Каганович, Кириченко, Маленков, Мікоян, Молотов, Первухін, Сабуров, Суслов, Хрущов.

Кандидата: Жуков, Брежнєв, Мухітдінов, Шепілов, Фурцева, Шверник.

Президія ЦК майже та сама, яка була в останні роки життя Сталіна.

Після Сталіна найбільші досягнення в царині боротьби за владу має товариш Хрущов. Тому він минулого 1955 року протягнув до складу Президії свого колишнього підлеглого по роботі в Києві товариша Кириченка. Тепер, у лютому 1956 року, Хрущов підвищив до складу кандидатів у члени Президії своїх давніх спільників — Жукова, Брежнєва, Фурцеву.

У списку вождів члени Президії ЦК — за алфавітом, адже в нас демократія і колективне керівництво. Усі вожді рівні між собою. Принаймні теоретично.

А кандидатів у члени Президії ЦК внесено до списку відповідно до їхнього політичного впливу. У разі необхідності хтось із них замінить вибулого члена Президії ЦК. Тому зазначена дійсна на той час черговість, згідно з якою вони будуть підніматися на найвищий щабель влади.

Першим на черзі — Міністр оборони СРСР Маршал Радянського Союзу Георгій Костянтинович Жуков.

На XX з’їзді Хрущов розповів дещо з діянь товариша Сталіна, тим самим мазанув брудом і кров’ю як мундир невсипущих органів, так і піджак партії, яку товариш Сталін очолював упродовж тридцяти років.

Хрущов виграв тактично, але програв стратегічно.

Посівши місце Сталіна, оголосивши його лиходієм, людожером, душогубом і катом, Хрущов сам себе позбавив можливості стати великим в очах народу.

Тому єдиним переможцем на XX з’їзді КПРС став Міністр оборони Маршал Радянського Союзу Жуков.

І ось чому.

З доповіді Хрущова на XX з’їзді випливало, що Комуністична партія перебуває при владі тридцять вісім років, тридцять з яких її очолював злочинець і людожер. А сам Хрущов, — це від народної уваги не вислизнуло, — був у людожера помічником.

Виходило, що в усій нашій історії був, по суті, один тільки світлий момент — війна. Але й на війні Сталін, якщо вірити Хрущову, усе робив не так.

Проте Червона Армія дійшла до Берліна.

Хто ж її туди привів усупереч Сталіну?

Правильно! Єдиний заступник Верховного головнокомандувача Маршал Радянського Союзу Жуков.