Ричард Харвуд - Чи дійсно загинули шість мільйонів?

Статистичні дані про жидівське населення не відомі у достатніх подробицях по всім державам, а також не відомо, скільки жидів було депортовано і інтерновано між 1939-45 pp. Проте за тими існуючими статистичними даними, які відносяться до еміграції, можна сказати, що число жидів, які загинули у війну, складає вельми невелику частину від тих «шести мільйонів».

Згідно Chambers Encyclopaedic (Енциклопедія Чеймберс), число жидів, що мешкали в довоєнній Європі, складало шість з половиною мільйонів. Тобто, якщо вірити легенді про «масові винищення», то в післявоєнній Європі тоді практично не повинно було залишитися жидів.

Але Baseler Nachrichten (Базелер Нахріхтен), нейтральна швейцарська газета, використовуючи жидівські статистичні дані, встановила, що між 1933 і 1945 pp. півтора мільйони жидів емігрувало в США, Англію, Швецію, Іспанію, Португалію, Австралію, Палестину і навіть Китай та Індію. Це стверджує жидівський журналіст Бруно Блау, який подає те ж саме число в Нью-Йоркській жидівській газеті Ауфбау (Aufbau) від 13 серпня 1948 р. 3 цих емігрантів приблизно 400 тисяч приїхало із Німеччини перед вереснем 1939 p., коли почалася війна. Це також стверджується в публікації Всесвітнього жидівського конгресу «Єднання в Діаспорі» («Uniby in Dispersion», стор.377), в якій говориться — «Більшості німецьких жидів вдалося виїхати із Німеччини до початку війни». В додаток до німецьких жидів, 220 тис, із загального числа 280 тис. австрійських жидів, емігрувало до вересня 1939 р., а починаючи з березня 1939 р. Інститут жидівської еміграції в Празі допоміг 260 тис. жидам емігрувати із Чехословаччини. Після вересня 1939 р. в Німеччині, Австрії та Чехословаччині залишилося тільки 360 тис. жидів. Біля півмільйона емігрувало із Польщі до початку війни. Ці цифри визначають, що число жидівських емігрантів з інших європейських держав (Франція, Голландія, Італія, держави Східної Європи) було приблизно 120 тис. Таким чином, масовий виїзд жидів до та протягом війни зменшив число жидів у Європі до п'яти мільйонів. До цих емігрантів ми також повинні додати тих жидів, які втекли в Радянський Союз після нападу Німеччини на Польщу, а також тих, хто був пізніше евакуйований з територій, куди просувались німецькі війська. Більшість із евакуйованих були польські жиди, але окрім них, згідно Райтлінгеру, біля 300 тис. жидів із інших європейських держав перебралися на радянську територію між 1939 і 1941 pp. Таким чином, загальне число жидівських переселенців у Радянському Союзі було біля півтора мільйони. Ф.Фостер, чия стаття про жидів у Радянському Союзі була надрукована у журналі Colliers (Колліерз) від 9 червня 1945 р., пише, що 2,2 мільйони перебралися туди з 1939 р., рятуючись від нацистів, але число півтора мільйони, мабуть, ближче до реальної.

Таким чином, жидівська міграція у Радянський Союз зменшує число жидів на теренах, окупованих Німеччиною, до приблизно трьох з половиною мільйонів. 3 них варто вирахувати тих, хто мешкав у нейтральних державах, яким вдалося уникнути наслідків війни. Згідно World Almanac (Світовий Альманах) за 1942 рік стор. 594, число жидів, які мешкали в Англії, Португалії, Іспанії, Швеції, Ірландії, Туреччині та Гібралтарі складало 413 тисяч. (Англія хоч і не була нейтральною, але її територія не була окупованою).

Таким чином, згідно статистичним даним щодо населення та еміграції, число жидів на теренах, окупованих Німеччиною, було приблизно три мільйони. Приблизно таке ж число ми отримаємо, якщо розглянемо статистичні дані по жидівському населенню, що знаходилось на окупованих територіях. Більша половина жидів, що переселилися до Радянського Союзу після 1939 p., були із Польщі. Можна частенько чути твердження, що війна з Польщею додала три мільйони жидів під німецький контроль і що майже всі польські жиди були винищені. Але факти кажуть інше — перепис жидів, проведений у Польщі 1931 p., дає число 2.732.600 (Reitlinger, «Die Endlosung» («Остаточне вирішення»), стор.36).

Автор вказує, що можливо, 1,17 мільйони з них перебували в радянській зоні окупації до осені 1939 p., з яких приблизно мільйон були евакуйовані на Урал, Середню Азію і Південний Сибір після німецького вторгнення в червні 1941 р. (там же, стор.50). Як ми вже вказували, приблизно півмільйона жидів емігрувало із Польщі до війни.

Журналіст Реймонд Артур Девіс писав, що приблизно чверть мільйона втекла з Польщі за час від початку війни з Німеччиною до вторгнення Німеччини в СРСР і їх можна було зустріти практично в будь якій частині Радянського Союзу («Odyssey Through Helt», («Одіссея через пекло») New York, 1946). Віднімаючи все це із 2.732.600 і додаючи нормальний приріст населення, який, природно, мав місце з 1931 по 1939 pp., ми переконуємось, що не більше 1,1 мільйона польських жидів могли бути під німецьким контролем на кінець 1939 p. Дослідження статистики за населенням було проведено Інститутом Історії в Мюнхені й опубліковано в доповіді Gutachten des Instiluts Fur Zeitgeschichte, (Дослідження інституту історії), Munchen,1956. До цього числа ми можемо додати 300 тисяч жидів, які залишились у Німеччині, Австрії, Чехословаччині, після значної еміграції, що мало місце в довоєнний період. Із 320 тис. французьких жидів 120 тис. були депортовані, згідно заяві прокурора на Нюрнберзькому процесі, хоч, згідно Райтлінгеру, було депортовано 50 тис. ((Згідно документам залізниці число депортованих складало 75.721 (з книги Michael A.Hoffman, «The Great Holocaust Trial», Wiswell Puffin House, Third Edition, 1995).)