Ричард Харвуд - Чи дійсно загинули шість мільйонів?

Але більшість жидівських емігрантів прибувало до США, причому їхнє число перевищувало еміграційні квоти. 16 серпня 1963р. Бен-Гуріон, прем'єр-міністр Ізраїлю, сказав, що жидівське населення США складає 5,6 млн., а можливо і всі дев'ять (Deutsche Wochenzeitung, 23 листопада 1963 p.).

Альберт Мейсел, в статті «Наші нові американці», надрукованій у журналі «Readers Digest» від січня 1957 р. говорить — «Скоро після війни, за президентським декретом, дев'яносто відсотків всіх віз, що видавалися за квотами для Центральної і Східної Європи, призначались «переміщеним особам»». Ми приводимо копію оголошення, надрукованого в щотижневику американських жидів «Ауфбау» (Aufbau») 16 червня 1972 р., їх там друкується багато. Маленька ілюстрація того, що жидівські імігранти в США часто змінюють свої імена. В цьому оголошенні народжений Konigsberger із Франкфурте перетворився у Arthur Kingsley. Можливо ці люди були «пораховані» як частина тих славетних «шість мільйонів».

Із того, що ми вже дізнались, здається очевидним, що цифра шість мільйонів вбитих жидів — це всього лише туманний «компроміс» між декількома необґрунтованими оцінками, не існує ніяких документальних даних, які підтверджують їх правдоподібність. Проте деякі письменники подають це в такій формі, що ця легенда може видаватися за правду. Лорд Рассел із Ліверпуля, наприклад, у своїй книзі «The scourge of Swastika», (London, 1954) стверджує, що не «менше ніж п'ять мільйонів жидів померли в німецьких концтаборах» Він напевно задовольнив себе тим, що його «аналіз» знаходиться між тими, хто говорить шість мільйонів і тими, хто передбачає — чотири. Але, він визнає, що «точне число ніколи не буде відоме». Але якщо це так, то на основі чого він стверджує, що загинуло «не менше ніж п'ять мільйонів?». Жидівський об’єднаний розподільчий комітет надає перевагу цифрі 5.012.000, а ось жидівський «експерт» Райтлінгер пропонує цифру — 4.192.600 «зниклих жидів», з яких, за його оцінками, третина померла від природних причин. Але це знижує цифру вбитих до 2.796.000. Проте М.Перлцвеиг, делегат від Нью-Йорку на всесвітньому жидівському з'їзді, заявив на прес-конференції у Женеві в 1948 р. — «Ціна падіння націонал-соціалізму і фашизму — це факт, що сім мільйонів жидів втратили життя внаслідок жорстокого антисемітизму».

Інколи число піднімається і до восьми мільйонів, і навіть дев'яти. Як ми вже вказували, ні од не з цих чисел навіть і близько не підходить до реальності.

Перші твердження про масові винищення жидів нацистами були зроблені сталінським агентом Леоном Фейхтвангером в 1936 р. Рабін Вайз і світовий жидівський конгрес підхопили цю фальшивку і додали до неї ще більше жидів, а в 1942 р. союзники зробили декларацію на цю тему. Але вони самі не вірили своїй власній пропаганді. Вони, наприклад, інтенсивно бомбардували фабрику по виробництву синтетичного палива в Освенцімі, але не чіпали ту секцію табору де, як вони стверджували, знаходились газові камери. (Цікавий факт — ні Черчилль, ні Ейзенхауер не пишуть про газові камери у своїх спогадах. Це е прямим доказом того, що ніяких газових камер не було, отже, й бомбардувати не було чого.)

Фантазія рабина Вайза не зупинилася на газових камерах, він потім почав стверджувати, що німці варили мило із трупів жидівських в'язнів, цю ідею також підхопили радянські обвинувачі в Нюрнберзі, але сьогодні жоден серйозний історик не сприймає це всерйоз. Єгуда Бауер, професор Жидівського університету стверджує — «Технічні можливості для перетворення людського жиру в мило не були відомі в той час. В'язні таборів могли вірити в будь-яку історію жахів і нацистів це цілком влаштовувало. Нацисти робили достатньо жахливих справ під час війни, нам ні до чого вірити в казки».

В 1943 р. жид Рафаель Лемкін, в книзі «Axis Rule in Occupied Europe» («Правління нацистів у Європі»), надрукованій у Нью-Йорку, стверджував, що нацисти знищили мільйони жидів, навіть шість мільйонів. Ця заява, зроблена у 1943 р., вельми примітна, бо масове винищення начебто почалося тільки влітку 1942 р. За таких «темпів» все жидівське населення світу було б знищено до 1945 р.

До речі цей самий Лемкін пізніше склав конвенцію ООН про геноцид, згідно якій «расизм» приписувалось зробити протизаконним.

Після війни пропаганди твердження досягли навіть більш фантастичних вершин. Курт Герштейн, який стверджував, що він антифашист, який зумів проникнути в СС, запевняв французького офіцера Реймонда Карт'єра, що не менше сорока мільйонів (?) в'язнів концтаборів було вбито в газових камерах. В його першому меморандумі від 26 квітня 1945 р. він знизив число до двадцяти мільйонів, але навіть ця «знижена» оцінка була вельми неймовірною для французів і в його другому меморандум який він підписав в Роттвайлі (Rottweil) 4 травня 1945 р., він знизив число до шести мільйонів, яку надалі використовували на Нюрнберзькому процесі.