Яцек Хуго-Бадер - Життя, то їзда

Марек Щирба є ровесником та приятелем Лукаша. З дитинства разом тренувалися і змагалися в складі клубу “РКМ” (Рибнік). Разом виступали в турнірах пар по спідвею. Усе робили разом. Навіть спад у кар’єрі в обох почався майже в один і той самий час.

— Часто, коли перед гонкою ми виходили на презентацію, — каже Марек Щирба — укладали парі, кого з нас найбільше будуть освистувати вболівальники. В жодному спорті немає таких жорстких вболівальників. Ми навіть, якщо поверталися додому з якихось не дуже вдалих гонок, то навіть не ставали ніде на обід.

— Чому?

— Для того, щоб не зустрітися з нашими вболівальниками. Колись їхали з Бидгощі, зупинилися біля якогось кафе, дивимось, що там сидить дуже багато вболівальників з нашого Рибніку, вирішуємо їхати далі, але вони вже біжать до Лукаша і кричать: “Як маєш так х… їздити, то краще, курво, повісься!” І це при людях, при батьку Лукаша, при нашому тренері. І це ті самі вболівальники, які до цього обіцяли Лукаша на руках носити. Дослівно. Коли він став чемпіоном Європи серед юніорів, то на руках занесли в його машину. А як тільки в гонщика щось не виходить, то починають буквально плювати йому в обличчя. Мне це доконало.

Тому що в Рибніку усі знають місцевих гонщиків.

— Лукаш дуже переживав через це, — продовжує Марек Щирба. — Палав від сорому, але терпів. Сидів дуже часто в Інтернеті на форумі клубу та читав, що про нього пишуть вболівальники. А дуже страшні речі писали. Погрожували, навіть, спалити його машину. Молодому хлопцю таке важко переносити, а він ще був такий добрий, вразливий, скромний юнак, який нікому не міг сказати поганого слова чи образити когось.

Вболівальники дуже часто телефонували Лукашові, тому йому прийшлося змінити номер телефону.

— Непотрібно було хлопцеві так вчиняти, це боягузтво, — каже п. Алоізей Дудек, найвірніший вболівальник команди з Рибніку. — Але Лукаш після того випадку в Лешні вже не мав тієї мужності, якою вирізнявся на початку кар’єри. Це добре було видно, коли він їхав дуже близько від суперника, майже торкаючись коліс його мотоцикла, а через мить його візаві вже відривається на метр чи два, а це означає, що Лукаш скидав газ.

— Не боровся.

- І починається литися бруд в його сторону. Потім він з’їжджає з треку, в закритому парку сідає, голова похилена донизу і тримає все в собі. Крихкій такий. А Крамп, чемпіон світу, якщо в нього щось не виходить під час гонки чи йде не за його планом, копає свого двигуна, кидає свій шолом, окуляри. Не тримає все в собі. Якби я міг радити Лукашові, я би йому сказав одне після його травми: хлопче покинь цей спорт, займись чимось іншим в цьому житті. Він закінчив шахтарську школу, в найгіршому випадку міг піти працювати в копальню. Але в нього було дуже багато успіхів в юніорському віці. Усі казали, що він буде в майбутньому чемпіоном світу…

— Найгірше, коли дуже довго їду машиною, — каже Марек Щирба, 22-річний колишній гонщик. — Думки не дають спокою, ще півроку тому назад я їздив на мотоциклах, був гонщиком. Нізащо не хотів кидати цей спорт, але життя примусило. В 2003 році виступав в Екстралізі, здобував пункти, набрав багато кредитів, а потім перестав показувати результат. Почав тупцювати на місці, прогресу не було. Пунктів вже не набирав, а сплачувати внески потрібно було.

— Кажуть, якщо гонщик не їде, то причина або в голові, або в двигуні

— Мій мотоцикл був налаштований ідеально.

— То можливо варто було відвідати психолога…

— Я ж здоровий! — перебиває Марек. — Не з‘їхав з глузду.

— Рафал Курманські також так казав…

— Я розумію, що психолог — це не психіатр, але в нас майже кожен вважає, що психологи — це для ідіотів. Тяжко мені жити без змагань, але я мусив йти заробляти гроші. Якби не спідвей, то зараз вже я стовідсотково був би інженером. Два роки вивчав інформатику, але через спідвей змушений був її закинути. Зараз допомагаю хлопцям готувати техніку до змагань, під час гонок штовхаю мотоцикли, змащує ланцюги, міняю колеса, зірочки… Мотоциклів, щоправда, не мию, але є таким собі хлопчиком на побігеньках.

— Роберт Дадос та Рафал Курманські не знайшли в собі мужності, щоб здійснити такий крок та залишити цей спорт.

— Лукаш Романек також. Якщо ти починаєш цим займатися, то майже неможливо цей спорт залишити.

В п’ятницю 2 червня цього року Лукаш, як зазвичай, приїхав на тренування разом з батьком. Показав непоганий результат, і тренер пообіцяв, що 15 червня отримає місце в стартовому складі на гонку з клубом „Унія” (Лєшно). Дуже був задоволений собою, тому що останній раз їздив в ліговій гонці близько місяця тому назад.