Яцек Хуго-Бадер: Життя, то їзда

- І чим це всі скінчилося?

— Розподілом майна.

В січні 2003 року Роберт Дадос потрапив до лікарні з порізаними венами. Діячі його вроцлавського клубу переконували журналістів та спідвейну громадськість, що Роберт, великий талант та надія польського спідвею, поранив себе випадково під час виконання якихось господарських робіт.

— Після того, як Роберту наложили шви він повернувся додому, — розповідає його дружина Агнешка. — І цілими днями сидів на дивані. Робив собі каву і знову сідав. Коліна підкладе під підборіддя і палить одну цигарку за одною. Дуже багато палив. Але я була, навіть, задоволена, бо, врешті-решт, він був дома. Багато спав, навіть вдень, а іноді взагалі не спав, навіть, вночі, і при цьому говорив, говорив і говорив. Таким я його ще ніколи не бачила. Казав, що бачить темряву. Не бачить нікого: ні батьків, ні мене, ні свого сина Дениску, тільки темряву. В нього була страшенна депресія, але він був вдома. І я від цього тішилася.

— А якісь психотропні пігулки приймав?

— Тільки пиральгін. Знеболююче. Йому дуже боліла голова. До нього кожен день приїжджав його механік і вони вдвох грали в карти. Більше він нічого не міг робити, все йому доставляло нестерпний біль.

Місяць пізніше Роберт зробив спробу повіситися.

Врятувала його Агнешка, яка несподівано повернулася додому раніше. В лікарні лікар сказав, що гонщик висів близько трьох хвилин, що в нього дуже сильна дипоксемія і великі зміни у роботі мозку. Сказав, що мови про продовження кар’єрі не може бути і потрібно готуватися оформлювати пенсію по інвалідності.

— Зателефонувала до клубу і сказала, що мій чоловік вже більше ніколи не буде їздити, — каже п. Агнешка — а пані віце-президент зробила вигляд ніби вона з цим згідна, а також сказала, що вона візьме на себе витрати на лікування. Спитала, чи я не проти? Я з радістю погодилася. Гадала, що клуб заплатить лікарю і він почне лікувати Роберта. Ви ж знаєте, який стан справ в наших лікарнях. Та й грошей на ліки в мене не було. Дві годині пізніше після цієї розмови з віце-президентом клубу я знову приїхала до лікарні і той самий лікар сказав мені, що все в мого чоловіка буде добре, що Роберт видужає повністю. Вам не передати, яка я була щаслива від почутого.

— Доставали якісь ліки?

— Три. Дуже дорогі. Ремерон і ще якісь. Пані віце-президент купила та сама завезла. Потім Роберта виписали. Поїхали на тиждень відпочити, потім він почав тренуватися, а потім знову почав виступати. І перестав приймати ліки.

— Кажуть, що багато хто з гонщиків боявся з ним їздити, казали, що почувають себе пасажирами літака, за кермом якого сидіть пілот, який двічі намагався покінчити життя самогубством.

— Роберт став дуже агресивним. Багато не пив, але коли дозволяв собі випити, то мав приступи справжньої шаленості.

Почав пропадати на декілька днів, навіть коли мав виступати в гонках за свій клуб. Одягав на себе комбінезон та шолом молодшого брата та замість нього виступав в юніорських гонках. Іншого разу на бензозаправні в Зеленій Гурі заправив на 15 доларів мотоцикл, який напередодні позичив в свого механіка. Мав при собі гроші, але не захотів платити, а просто втік. За декілька хвилин був затриманий поліцією. Не міг не тільки пояснити, чому він таке скоїв, але й, навіть, з якою метою він взагалі приїхав в це місто.

Став “героєм” бульварної “жовтої” преси. Писали, що він розпусник, язикатий, що він з’їхав з глузду, що він розкидається грошима.

— Все це неправда, — каже п. Агнешка. — Це я була марнотраткою. Він робив дивні речі, але це в нього виходило спонтанно, з його боку це було справжнє шаленство. А клуб за викрадене паливо наклав на нього 8 тисяч доларів штрафу.

Декілька разів я телефонувала пані віце-президенту спідвейного клубу у Вроцлав — розповідає Малгожата Дадос, мати Роберта. — Пані Крисі. Не пам’ятаю її прізвища…

— Клоц.

— Так. Мала її візитку, але потім їй викинула. Телефонувала до неї і казала, що Роберт повинен приймати ліки для відновлення психіки. А вона мені відповідала, що «після прийому тих психотропних препаратів він «спить» на стартах, а я за нього заплатила дуже великі гроші і він повинен їздити!». В мене щось в душі обірвалося. Вона ж його купила! Вона прекрасно бачила і розуміла, що мій син має скалічену психіку, але приймати ліки йому не дозволяла! Потім, щоправда, мені сказала, що ліки вона замінила на сеанси психолога, що цей психолог, то її дуже добра знайома, яка їй пояснила, які в Роберта проблеми і як їх потрібно лікувати. Нібито він з дитинства має якусь дислексію і ще щось. Дісграфію.