Яцек Хуго-Бадер: Життя, то їзда

— Залишився без машини, взяв таксі — розповідає Яцек Курманські, батько гонщика. — Поїхав на бензозаправну, купив буксирний канат та півлітра горілки. Сказав, щоб його відвезли до готелю «Кубус». По дорозі казав таксистові, що в нього страшенна депресія, а адміністратору готелю, коли замовляв номер, сказав, що в сніданку вже не буде потреби… Ще якійсь з двох повій, яких замовив до свого номеру, сказав, що вона буде останньою жінкою в його житті і написав записку своїй коханій Моніці: «Я дуже сильно тебе кохаю і прости мене за моє життя».

Повісився на буксирному канаті в неділю зранку.

— Мені досі видається, — каже Моніка, — що він це зробив під миттєвим поривом. Так як це було з ящіркою. Прокинувся зранку і каже мені, що хоче ящірку. Я пробувала його відмовити, казала, що в нас однокімнатна квартира, що в нас дуже великий акваріум та й ще величезний собака. Любив він звірів. Точніше любив робити собі подарунки. Купував різні нагороди, іграшки. Побачив у свого знайомого собаку, і наступного дня купив собі таку саму. До цих пір живе ще зі мною. А ще ящірка… Я не знаю, що з нею робити. Я її дуже боюся, ніколи її не торкалася. Вона вже має десь півметра довжини, їсть стрибунців, яйця, мишей, філе з курки… Гидота! Я з усім погоджувалася з Рафалом, доти він не задумав купити собі мавпу. Питання поставила руба: “Або я, або мавпа”.

Чеслав Черніцькі, тренер, який зараз не працює, увесь вересень провів з вудками на рибалці на одному з озер біля Губіна. Спеціалізується на ловлі коропів.

— Це дуже специфічний вид спорту, — говорить пан тренер, настромлюючи на гачок протеїнову приманку з присмаком полуниці.

— Напевно, що так. Я пам’ятаю, що колись ловили тільки на тісто та клецьки.

— Ні, я веду мову про спідвей. З тридцяти хлопців, які приходять до секції, в підсумку ліцензію гонщика отримую один, в кращому випадку двоє. Це людський матеріал з дуже малими статками, з-за занедбаного середовища, іноді, навіть, з самісіньких низів нашого суспільства. В спідвеї немає синків президентів клубів. Такий один раз влетить у паркан, побачить смерть свого колеги і з нього вже досить. Натомість, хлопчаки з низів — дуже тверді і мужні. Але, також, і дуже жадібні. Вони одразу хочуть мати усе: і великі гроші, і шикарне помешкання, машини для себе і своєї дружини. То їх губить. І дуже їх в цьому плані “накручують” їх родини.

Батьки кидають роботу, своє господарство, згортають навіть процвітаючий бізнес, закривають власні майстерні задля того, щоб бути біля свого сина або в якості менеджера, або в якості механіка. Молодший брат майже завжди є помічником для миття мотоциклів, мати займається бухгалтерією (після кожної лігової гонки виставляє клубові рахунок за виступ сина), сестра або наречена збирає йому речі на виїзди. Тому, що гонщик може виступати за один сезон в декількох європейських лігах і половину свого життя проводити в дорозі в своєму бусі чи фургоні. Це має бути дім на колесах з усім необхідним: кухнею, телевізором та окремим відділенням для мотоциклів.

Приблизний робочий тиждень працьовитого гонщика може бути таким:

В ніч з неділі на понеділок гонщик вирушає в путь з рідної домівки. Їде швидко в аеропорт, щоб встигнути на літак до Англії. Хлопець спить в дорозі, а о шостій ранку він вже сидить в літаку. Його команда їде далі, аби встигнути на вечірній паром до Швеції. В аеропорту в Англії на гонщика очікує його другий бус з його другої командою та мотоциклами, які спеціально приготовані для їзди на англійських треках. Одразу їдуть на гонку, а гонщик намагається ще трохи поспати в дорозі. Потім гонка та ночівля в одному з готелів. У вівторок ранком знову в аеропорт на літак до Швеції. Там вже на гонщика очікує його польська команда, яка добиралася до Швеції на машині. Одразу на гонку. Вночі після гонки знову потрібно їхати в аеропорт та летіти до Англії. Команда після того, як садить свого гонщика в літак, вирушає додому в Польщу. Середа та четвер — гонки в Англії, ночівля в готелях або в бусі. В п’ятницю вранці літак до Польщі. В аеропорту на гонщика вже очікує його команда. Усі разом вирушають на тренування на стадіон клуба, кольори якого захищає гонщик. Це єдине тренування спортсмена за весь тиждень. Після тренування обов’язкова робота з технікою, потрібно налаштувати мотоцикли на майбутню гонку. Потім, нарешті, можна поїхати додому та переночувати першу повноцінну ніч на тижні в рідній домівці.