Едита Бояновська - Микола Гоголь - між українським і російським націоналізмом

[Н. Д. Мизько], «Голос из провинции о поэме Гоголя „Похождения Чичикова“, или „Мертвые души“», Отечественные записки 27 (1843): 28—29.

Ibid., 46—48; курсив мій.

[В. Майков], рец. на Похождения Чичикова, или Мертвые души , второе издание (1846) Н. Гоголя, Отечественные записки 49 (1846): 57. Про постать рецензента, див. Манн, В поисках , 252.

Сто-один [А. Галахов], «Письмо к Н. В. Гоголю по поводу предисловия ко второму изданию „Мертвых душ“». Отечественные записки 2 (1847): 77—82. Про постать рецензента, див. Манн, В поисках , 253.

Carl Proffer, The Simile and Gogol’s «Dead Souls» (The Hague: Mouton, 1967), 183—200.

Dmytro Chyzhevs’kyi, «The Unknown Gogol'», Slavonic and East European Review 30.75 (1952): 476–493.

Джордж Грабович відкидає думку про те, що «Тарас Бульба» являє собою «піднесений прояв патріотизму», хоч і без аналізу причини («The History and Myth of the Cossack Ukraine in Polish and Russian Romantic Literature» [Ph.D. diss., Harvard Univ., 1975], 510; «Three Perspectives on the Cossack Past: Gogol’, Sevcenko, Kulis», Harvard Ukrainian Studies 5.2 [1981]: 171–191). Хоча Саймон Карлінський вбачає у цьому творі лише глорифікацію національного та релігійного шовінізму, він був вельми уважним у виявленні його проблемної напруженості ( The Sexual Labyrinth of Nikolai Gogol [1976; Chicago: Univ. of Chicago Press, 1992]).

Манн Юрий, Труды и дни : 1809—1845 (Москва: Аспект Пресс, 2004).

Wasyl I. Hryshko, «Nikolai Gogol’ and Mykola Hohol’: Paris 1837», The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the United States 12.1—2 (1969): 113—142. Джерелом листа Залєського для Гришка є Киевская старина 78.9 (1902): 116—118. Цитати з Залєського перекладені Гришком (125—126).

Ibid., 121, 133.

Вересаев В. В., Гоголь в жизни. Систематический свод подлинных свидетельств современников , том 1 його Жизни гениев , у 5 томах (1932; Санкт-Петербург: Лениздат, 1995), 262; PSS 11, 173; PSS 12,18.

Смірнова-Россетті А. О., лист до Гоголя від 6 травня 1844 року. Русская старина 58 (1888): 607.

Paweł Smolikowski, Historya zgromadzenia zmartwychwstania pańskiego , tom 2 (Cracow: Księgarnia spolki wydawniczej polskiej, 1893). Посилання, які стосуються Гоголя, з'являються на сторінках 104—135.

Вересаев, Гоголь в жизни , том 3, 272.

Smolikowski, Historya , 127,134.

Лист А. Іванова до Ф. Чіжова від жовтня 1845 року, у М. Боткін, ред., Александр Андреевич Иванов. Его жизнь и переписка 1806—1858 (Санкт-Петербург: Тип. М. Стасюлевича, 1880).

Вересаев, Гоголь в жизни , том 3, 272n. З другого боку, Шенрок рішуче відкидає без аргументів автентичність Гоголевих зауважень (В. И. Шенрок, Материалы для биографии Гоголя , том 3 [Москва: Тип. А. И. Мамонтова, 1895], 549). Наскільки мені відомо, серед російських науковців лише Манн підтримує достовірність цих свідчень (Гоголь. Труды и дни , 279, 510—516).

Див. Daria Borghese, Gogol a Roma (Florence: Sansoni, 1957), 161; Diego Angeli, Bonaparte a Roma (Milan: A. Mondadori, 1938), 300.

Мій аналіз ґрунтується на Louis Pedrotti, «The Scandal of Countess Rostopchina’s Polish-Russian Allegory», Slavic and East European Journal 30.2 (1986): 196—214.

Никитенко А. В., Дневник в трех томах , том 1 (1826—1857) (Ленинград: Гос. изд. худож. литературы, 1955), 299.

Pedrotti, «The Scandal», 196—197. Закликаючи Ростопчіну опублікувати її алегорію, Гоголь хотів протестувати межі цензурного статуту 1828 року, відповідно до якого цензори начебто мали брати до уваги лише поверхові значення (див. Charles A. Ruud, Fighting Words: Imperial Censorship and the Russian Press , 1804—1906 (Toronto: Univ. of Toronto Press, 1982]).

Pedrotti, «The Scandal», 209—210.

Докладний аналіз русифікації «Тараса Бульби», див. Wasyl Sirskyj, «Ideological Overtones in Gogol’s „Taras Bulba“», The Ukrainian Quarterly 35.3 (1979): 279—287.

Пол Карпук стверджує, що Гоголь усунув цю деталь для уникнення хронологічного анахронізму («Reconciling Chronological Inconsistencies in Gogol’s „Taras Bul’ba“», Russian Language Journal 151—152 (1991]: 93—110.

Річард Піс цікаво інтерпретує повість про двох Іванів у зв'язку з «Тарасом Бульбою» у The Enigma of Gogol: An Examination of the Writings of N. V. Gogol and Their Place in the Russian Literary Tradition (New York: Cambridge Univ. Press, 1981). Про вивчення інтертекстуальної іронії між «Тарасом Бульбою» та іншими повістями циклу «Миргород» див. Frederick Т. Griffith, Stanley J. Rabinowitz, Novel Epics: Gogol, Dostoevsky, and National Narrative (Evanston, 111: Northwestern Univ. Press, 1990).

Див. Воропаев В. A., «Гоголь и „русско-украинский вопрос“», Московский журнал 1 (2002): 12—15; і полемічна стаття Павла Михеда у «„Приватизация Гоголя“? Возвращаясь к русско-украинскому вопросу». Вопросы литературы 3 (2003): 94—112.