Евгения Захватова: Феномен доктора Хауса. Правда і вимисел у серіалі про геніального діагноста

— 1918 рік. Конгрес США ухвалює Закон про підбурювання, що заборонив усну або друковану критику на адресу американського уряду, конституції і прапора. Після бурхливих протестів і серії судових процесів закон був скасований у 1921 році.

— 1922 рік. Міністерство Пошти США спалило 500 екземплярів роману Джеймса Джойса «Уліс». Приводом для цього послужив висновок про роман ряду впливових релігійних діячів, що вважали його аморальним і непристойним.

— 1938 рік. Виробники тютюнових виробів заблокували публікацію результатів досліджень, які доводять, що 44 % випадків захворювання на рак легенів викликається тютюнопалінням.

— 1941 рік. Конгрес США уповноважив Президента Франкліна Рузвельта створити особливе Управління цензури ( Office of Censorship).

— 1948 рік. Відповідно до Кодексу Гейса (система самоцензури, прийнята голівудськими студіями, яка регулювала зміст американських фільмів з 1934 по 1967 рік) було ухвалене перше цензурне рішення. Слід було вирізати ряд епізодів із фільму італійського режисера Вітторіо Де Сика «Викрадачі велосипедів». Прокатники фільму та режисер не пішли на це. В результаті багато кінотеатрів відмовилися показувати фільм, тому що офіційно його прокат у США не був схвалений.

Кодекс Гейса (Production Code, Hays Code) — етичний кодекс випуску фільмів у Голівуді, прийнятий в 1930 році Асоціацією виробників і прокатників фільмів (сучасна Американська асоціація кіно компаній), що став у 1934 році неофіційним, але діючим національним стандартом США. У 1960-і роки студії відмовилися від дотримання заборон застарілого кодексу, і в 1967 році його було скасовано. Кодекс названий по імені політика-республіканця Вільяма Гарисона Гейса (William Harrison Hays), який в 1922–1945 роках очолював Асоціацію). Сьогодні в США діє Система рейтингів Американської асоціації кінокомпаній, що обмежує аудиторію фільмів, які містять насильство та сексуальні сцени, за рахунок виключення з цієї аудиторії дітей та підлітків. Проте її рішення є чисто рекомендаційними і в переважній більшості випадків ігноруються на практиці.

— 1964 рік. У США відбувся унікальний судовий процес: штат Огайо проти фільму Луї Малля «Коханці». Процес закінчився нічим — суддя постановив, що не може винести ухвалу, поки не перегляне «Коханців». Проте «Коханців» він не може переглянути, тому що не хоче витрачати час на перегляд аморальних фільмів.

— 1967 рік. Культовий британський рок-гурт «Rolling Stones» стикається з цензурою на американському телебаченні. Гурт погоджуються допустити до участі в одному популярному шоу за умови, що виконувані пісні будуть заздалегідь затверджені.

— 1990 рік. Жертвою цензури став музей. Центр сучасного мистецтва в місті Цинциннатті (штат Огайо) піддався судовому переслідуванню за виставку фотографій Роберта Метлторпа, які цензори визнали порнографічними.

— 1996 рік. Жертвою цензорів однієї зі шкіл штату Нью-Гемпшир став… Вільям Шекспір. Цензори заборонили постановку в шкільному театрі п’єси «Дванадцята ніч», визнавши її «неполіткоректною».

— 2003 рік. У згаданому раніше Цинциннатті після протестів мусульманської громади скасовані покази знаменитого спектаклю «Рай» режисера Глен О’Меллі. Декілька католицьких університетів відмовилися надати приміщення для прокату відомої феміністичної п’єси Єви Енслер «Монологи вагіни».

Як видно, у творців «Доктора Хауса» до 2004 року були всі підстави побоюватися цензурних утисків. Невідомо, як були прийняті неполіткоректні хаусизми цензурою. Немає інформації про те, що якісь репліки Хауса не були пропущені. Але ті, які залишилися і пішли в народ, перекочувавши з серіалу на футболки, підтверджують: той, хто вважає себе шанувальником «House M. D.», зробив свій вибір на користь цього фільму, втомившись від політкоректності, подвійних стандартів і консервативності суспільства.

Коли вже зайшла мова про американську цензуру, варто сказати кілька слів про цензуру в Україні. А точніше — про спроби відродити її на державному рівні, які носять безсистемний та невмотивованих характер. Почати з того, що Україна як складова російської, а потім — радянської імперії переживала ті ж самі цензурні утиски, що діяли на всій території, підконтрольній як царському уряду, так і радянській владі. Послаблення цензурного тиску на короткий час відбулося в Українській РСР з середини 1920-х до початку 1930-х років: діячів української культури, що творили в цей період, згодом розстріляли за так звану антирадянську діяльність, і значно пізніше їхня творча спадщина отримала загальну назву «Розстріляне Відродження». Пізніше заборонялися до друку книжки, купюрувалися або зовсім не виходили на екран фільми (відомий випадок — знищені всі робочі матеріали фільму «Звірте ваші годинники», над яким у 1970-х роках працював цілий творчий колектив українських митців включно з Ліною Костенко), за переправлення в Україну з-за кордону виданих та заборонених творів представників «Розстріляного Відродження» та українських дисидентів можна було отримати термін ув’язнення, як за кримінальний злочин. Проте всі ці цензурні переслідування носили передусім ідеологічний та політичний характер. Художня вартість цих та інших творів оцінювалася з точки зору відповідності панівній на той час ідеології. Зрештою, коли з 1985 року, після оголошення так званої перебудови, заборонені цензурою твори почали активно друкуватися, стало зрозуміло: більшість заборон були досить недолугими. Скажімо, як приклад цензури часто наводять історію з забороною роману Олеся Гончара «Собор». Твір зазнав цензурних репресій лише через тему — спаплюження храму.