Евгения Захватова: Феномен доктора Хауса. Правда і вимисел у серіалі про геніального діагноста

Хаус:Доброго дня, хворі та їхні рідні! Аби заощадити час і уникнути подальшої пустопорожньої балаканини: я — доктор Грегорі Хаус! Можете називати мене просто Грег. Я один із трьох лікарів, що вийшли на зміну в нашій лікарні сьогодні вранці. А промінь сонця позаду мене — доктор Ліза Кадді, яка керує лікарнею. Через те у неї замало часу, аби приділити вам увагу. Я — дипломований діагност із подвійною спеціалізацією: інфекційні захворювання і нефрологія. А ще я єдиний, хто працює тут проти своєї волі. Але не хвилюйтеся: більшості з вас здатна допомогти і мавпа зі знеболювальним. До речі, коли ви мене особливо дістаєте — я п’ю ось це. Ві-ко-дин. Ні, вам його вживати не можна. І ще одне: моя проблема — не боротьба з болем, а сам біль. Хоча… Може, я не правий. Може, я мелю дурниці, бо під кайфом. Отже, хто до мене?

Прем’єра першого сезону нового телевізійного серіалу «Доктор Хаус» ( House M. D. ) стартувала на американському телеканалі «FOX» 16 листопада 2004 року. На телебаченні успішність програми визначається рейтингами, історія про дивакуватого лікаря та його команду мала непогані показники, тому та ж таки команда взялася до продовження. З комерційно успішним продуктом завжди так відбувається: спочатку продюсери, сценаристи, режисери й актори самі не зрозуміли, що вони створили.

А коли збагнули, було вже запізно. Доктор Грегорі Хаус вийшов із-під контролю творців, і тепер навіть закриття проекту, якого раніше чи пізніше все ж таки не уникнути, не зможе змінити ситуацію, бо Хаус як персонаж уже не належить своїм творцям. Він якщо не назавжди, то принаймні надовго залишиться в історії масової культури хрестоматійним персонажем. Ті, хто придумав історію про Хауса, створили навіть більше, ніж просто успішний телевізійний проект і найкращий, на думку телекритиків, серіал початку третього тисячоліття. З’явився принципово новий герой, Грегорі Хаус, який став символом зміни епох, кульгавою совістю одразу декількох поколінь по обидва боки земної кулі. Телеглядачі миттю розділилися на прихильників та ненависників як серіалу в цілому, так і доктора Хауса особисто.

В Україні склалася досить дивна традиція. Ми звикли отримувати інформацію про популярні світові новинки не безпосередньо з першоджерела, а лише потому, як про них дізнаються в Росії. Тому спочатку ті українці, хто має доступ до кабельного телебачення, дивилися «Доктора Хауса» в ефірі російського телеканалу «Домашній». Саме там 27 серпня 2007 року відбулася російська прем’єра серіалу, вже відзначеного численними нагородами. Зовсім скоро, 10 січня 2008 року, показ першого сезону повторили, згодом показали два наступні. Телеканал «Universal Channel», який був локалізований (тобто перероблений і адаптований для трансляції на території Російської Федерації) кілька років тому, також почав трансляцію серіалу з 2 червня 2008 року. І цей канал теж доступний жителям великих українських міст, котрі користуються кабельним телебаченням.

Коли ми говоримо про те, що Україна отримує новинку лише як вона обкатається в сусідній Росії, то слід брати ширше. І вести мову не лише про актуальний кіно- і телепродукт, але і про літературу, музику, та й загалом — про тенденції світової масової культури чи, скажімо, високої моди. Наприклад, український письменник може багато років видаватися на батьківщині й залишатися невідомим для співвітчизників. Та варто комусь із таких авторів одного дня з’явитися в репертуарі одного з російських видавництв, як він миттєво стає «зіркою» у своїй вітчизні. І, між іншим, найчастіше негайно отримує тавро «зрадника» культури власної країни. Те ж саме стосується акторів, музикантів, режисерів, художників та інших людей творчих професій: позбавлені змоги вповні реалізувати себе вдома, вони починають приймати пропозиції з-за кодону, після чого швидко піддаються нищівній критиці з боку різних вітчизняних інституцій та націонал-радикальної преси.

Проте на серіал «House M. D.» в Україні чекала своя, особлива доля. Можна сміливо стверджувати: бум довкола доктора Хауса з’явився незалежно від показів у Росії — завдяки зусиллям українських телевізійних менеджерів, котрі в якийсь момент повірили: найкращий діагност Америки здатен завоювати й українського глядача.

Почасти особливий успіх «Доктора Хауса» в Україні можна пояснити тим, що російські телеканали, які транслюють серіал, не доступні широкій українській глядацькій аудиторії, про що вже згадувалося вище. А отже, не було і значного резонансу: перший сезон серіалу з’явився в інтернеті, і його могли переглянути лише «найпросунутіші». Вони ж сприйняли «Хауса» як субкультуру, тому не створили довкола серіалу того культу, який ми маємо на сьогодні. Перші піратські DVD трьох сезонів фільму не були особливо популярними серед широких глядацьких мас.