Евгения Захватова - Феномен доктора Хауса. Правда і вимисел у серіалі про геніального діагноста

Проте своєму чималому успіху серіал «House M. D.» багато в чому завдячує саме тому, що американські телеглядачі полюбляють медичні серіали, які справжні, нетелевізійні лікарі оцінюють здебільшого скептично. Пересічні американці взагалі уважно і, якщо можна так висловитися, хворобливо ставляться до власного здоров’я. Найгірше, що може статися в житті запрограмованого на життєвий успіх середньостатистичного працелюбного громадянина США, — втрата працездатності, тимчасова або, не дай Боже, довічна. Тому вони стежать за своїм здоров’ям і залюбки консультуються у лікаря з будь-якого, навіть найбезглуздішого приводу.

Такі епізоди присутні майже в кожній серії «House M. D.», і вони завжди найсмішніші — як Грегорі Хаус, так і його творці відверто висміюють манію американців лікуватися чим завгодно від чого завгодно.

Хаус:Пронос із кров’ю, гази… Ви робили клізму стероїдами. Я вражений!

Пацієнт:Коли щогодини бігаєш до туалету — це одне. Та коли у мене на колінах діти сидять… Пропишіть мені месолазин. Можливо, він допоможе.

Хаус:Немає. Я випишу вам… дещо. Коштує дешево, що добре, оскільки страховка цього не покриє.

Пацієнт (читаючи рецепт) :Що це? Са-га-рит?

Хаус:Сигарети. По одній щодня. Дослідження показали, що сигаретний дим чудово впорається із запаленням внутрішніх органів. Плюс із сигаретою в роті ви матимете ще крутіший вигляд.

Пацієнт:Ви знущаєтеся?

Хаус:Щодо крутості — так. Все інше — правда.

Пацієнт:Хіба нікотин не небезпечний?

Хаус:Більшість ліків, які я виписую, небезпечні. Єдина відмінність у тому, що сигарети абсолютно законні.

Але ще більше, ніж лікуватися, американці люблять дивитися, як лікуються інші. Враховуючи трепетне ставлення населення США до медицини і медичних установ, немає нічого дивного в тому, що перші медичні серіали з’явилися в середині 1950-х років саме в Америці. Тоді були встановлені основні закони жанру: дія відбувається в лікарні, головний герой — привабливий лікар, кожна серія присвячена історії хвороби одного пацієнта. Такі серіальні формати у професійній термінології називаються «вертикальними».

Вертикальний серіал — це багатосерійний телевізійний фільм, у якому діє герой або група постійних героїв, а кожна серія — завершена історія, окремий драматичний твір. Коли Володимир Висоцький у пісні «Жертва телебачення» говорить: «Фильм, часть седьмая, — тут можно поесть, я не видал предыдущие шесть», він пояснює формулу популярності саме вертикальних серіалів. Вертикальний формат зручний тим, що сюжетно серії не зв’язані, і можна включатися в перегляд із будь-якої серії, не боячись втратити основну лінію оповіді. Приклад такого серіалу в СРСР — «Слідство ведуть ЗнаТоКи».

Спочатку американські продюсери вважали, що такі серіали мають бути не лише захопливими, але й пізнавальними. Так, наприклад, доктор Конрад Стайнер із популярного свого часу серіалу «Медик» (1954–1956) наприкінці кожної серії звертався з напутнім словом до глядачів і коротко розповідав про сучасні методи лікування якої-небудь хвороби. У 1960-і роки пізнавальність відійшла на задній план — стало зрозуміло, що глядачам подобаються молоді й гарненькі лікарі. Вловивши тенденцію, телеканали NBC і ABC водночас запустили схожі за концепцією серіали, де головними героями були лікарі-красені. Втім, невелика відмінність між ними все ж була: серіал «Доктор Кайлдер» (1961–1969) був орієнтований на дівчаток-підлітків, тоді як герой серіалу «Бен Кейсі» (1961–1969) претендував на посилену увагу з боку домогосподинь. Обидва проекти мали великий успіх, а актори, що виконали головні ролі, стали секс-символами свого покоління.

Проте медичним «милом усіх часів та народів» слід визнати серіал «Центральна лікарня» ( General Hospital ), прем’єра якого відбулася 1 квітня 1963 року. Відтоді минуло вже майже п’ятдесят років, а серіал далі виходить в ефір. За цей час знято більше 11 500 серій, склад знімальної групи чимало разів мінявся, половини акторів першого складу вже немає серед живих, а актриса, яка в середині 1980-х років грала маленьку дівчинку, в 2005 році повернулася у серіал уже в ролі дорослої жінки.

Враховуючи, що «House M. D.» стартував 2004 року, можна зрозуміти, що саме «Центральну лікарню» захоплено дивиться Грегорі Хаус. У кількох епізодах першого сезону він навіть тікає від своїх пацієнтів, аби не проґавити чергової серії. Втім, лікування як таке грає в цьому й більшості таких серіалів незначну роль. Герої здебільшого не так лікують, як улаштовують своє особисте життя. Тому головна лінія таких історій — все ж таки мелодраматична. Радянські глядачі так і не оцінили основного спрямування комедії Сидні Поллака «Тутсі» ( Tootsie ). Ми просто нічого не знали про традиції американського медичного «мила», якому на момент виходу фільму в американський прокат (1982) уже налічувалося заледве не три десятки років.