Евгения Захватова: Феномен доктора Хауса. Правда і вимисел у серіалі про геніального діагноста

Кадді:Мені байдуже, що сказав вам цей ненормальний. Я не хочу слухати вас. Ви багато зробили для нашої лікарні, але ця розмова не закінчиться нічим хорошим для мене. Адже ви прийшли вимагати, аби я звільнила Хауса. Я не можу. Навіть заради нашої дружби. Цей виродок — найкращий із наших лікарів!

Ім’я Девіда Шора ( David Shore ) значиться в титрах і як автора ідеї, і як виконавчого продюсера, і як одного з режисерів, і як сценариста перших серій.

Ідея медичного серіалу з детективною інтригою справді належить йому, великому прихильникові як медичних, так і детективних серіалів. За словами самого Шора, він хотів написати історію про команду лікарів, здатних поставити діагноз там, де медицина, здавалося б, безсила. «Ми досить цинічно намагалися створити такий собі детектив на медичну тему, — говорив він після успіху першого сезону «Доктора Хауса». — Головне — аби в центрі історії був певний герой із цікавим характером, який би вивчав звички і схильності своїх пацієнтів та міг діагностувати хвороби, спираючись на ці особистісні якості».

За задумом Шора, головний герой мусив ставити діагноз не лише на основі симптомів і результатів досліджень, але також використовуючи комплексний підхід при лікуванні кожного хворого. В іншому разі серіал не відрізнявся б від аналогічних багатосерійних історій із життя лікарні, лікарів і їхніх пацієнтів. У звичайному детективі жертві злочину завжди є що приховувати, і безневинною вона буває нечасто, хіба ставши об’єктом полювання маніяка, котрий обирає жертви за принципом, зрозумілим лиш йому одному. Девід Шор вигадав історію, в якій лікар лікує пацієнта, що страждає незрозуміло від чого. Невідома хвороба — злочинець, котрий загрожує життю. Симптоми — докази, які треба уважно вивчити. Лікар — геніальний сищик, який приймає виклик злочинця-хвороби.

Але головне — це жертва, тобто сам пацієнт. Усі хворі брешуть, приховуючи справжні причини нездужання. Таким чином, причини хвороби приховані в кожному з пацієнтів. А враховуючи те, що від хвороб не застрахований ніхто, на місці пацієнта доктора Хауса може опинитися кожен із нас. Виходить, що брехня, лицемірство, політкоректність, самотність, заздрість, навіть зайва доброта або гіпертрофоване бажання опікати тих, хто нам дорогий, — все це та багато чого іншого, з чим ми стикаємося щодня і чим мимоволі грішимо самі, породжує хвороби.

Причина хвороб — не в мікробах, паразитах, недотриманні норм особистої гігієни або відсутності грошей на лікування. Адже з’їдене нами немите яблуко або надлишок випитого не обов’язково призводять до захворювання. Кожен окремий випадок несподіваного та неймовірного захворювання, за задумом Шора, стає діагнозом сучасному суспільству, втомленому від самого себе. Через те «Доктор Хаус» ще під час показу першого сезону завоював популярність, перш за все, у тих людей, котрі не просто хочуть розважитися протягом 43 хвилин (саме така тривалість серії), але також хочуть і вміють думати про причини та наслідки своїх, здавалося б, невинних і звичайних вчинків.

Девід Шор — письменник із юридичною освітою. Народився 3 липня 1959 року в містечку Лондон провінції Онтаріо, в Канаді. Він — єдиний представник своєї родини в телевізійному бізнесі, двоє його молодших братів — близнята Філіп і Роберт — стали рабинами. До переїзду в Лос-Анджелес і початку кар’єри на телебаченні Шор навчався в Торонтському університеті і працював муніципальним і корпоративним юристом.

Не дивно, що, з’явившись на телебаченні як сценарист, Шор займався серіалами на правову тематику. Українським телеглядачам добре відомий серіал «Поліція Нью-Йорка» ( NYPD Blue ) — тут Шор уже значиться в титрах і як продюсер.

За свою роботу він був два рази номінований на «Еммі» ( Emmy Award ) — американську телевізійну премію, телевізійний аналог премії «Оскар». Проте наступні роботи Шора не мали великого комерційного успіху.