Евгения Захватова: Феномен доктора Хауса. Правда і вимисел у серіалі про геніального діагноста

Вілсон:Я думаю, він пішов би додому, не почуваючись шматком лайна.

Хаус:Точно.

Вілсон:Ти хочеш, щоб він почувався шматком лайна?

Хаус:Ні. Я не хочу, аби він ішов додому.

Форман:Чому ви цікавитеся?

Хаус:Чому ти цікавишся, чому я цікавлюся?

Форман:Просто цікаво.

Хаус:Мені теж.

Хаус:Я розчарований. Я відправив вас на пошуки нових чудових дизайнерських наркотиків, а ви принесли мені томатний соус.

Кадді ( про пацієнтку ):Юна супермодель. Двоїться в очах, спалахи агресії, каталепсія.

Хаус:Я вже узяв цю справу відразу після слів «юна супермодель».

Чейз:Гематома викликала кому.

Хаус:Який чудовий діагноз. Під нього можна танцювати.

Камерон:Ти хоч уявляєш, як це, коли тобі в товсту кишку засовують двометровий шланг?

Хаус:Ні, але тепер я дуже високої думки про баскетболіста, з яким ти зустрічалася в коледжі.

Хаус:Допоможи мені уникнути цієї вечері, і я розповім, хто пустив чутку, що ти транссексуал!

Кадді:Немає такої чутки!

Хаус:Буде, якщо не допоможеш уникнути вечері!

Хаус:Хто вам потрібен: лікар, який тримає вас за руку, в той час як ви помираєте, чи лікар, який вас ігнорує, в той час як вам стає ліпше? Мабуть, найхріновіше — це мати лікаря, який вас ігнорує, в той час як ви помираєте.

Кадді:Я хочу, аби ти робив свою роботу.

Хаус:Але, як одного дня сказав філософ Джаґґер: «Ти не завжди можеш отримати все, що хочеш».

Камерон:Не аварія викликала кровотечу.

Хаус:Так, кровотеча викликала аварію, кров потрапила на дорогу, стало слизько.

Хаус:Ви хочете, аби я його лікував? Ліки в аптеці, нерухомий пацієнт в інтенсивній терапії. Схоже на просту географічну проблему.

Форман:Хлопчик просто складав іспит із математики, а потім його раптом почало нудити і він перестав усвідомлювати, де перебуває.

Хаус:Ну, так проявляються здібності до математики.

Пацієнт:Але у мене навіть нічого не болить!

Хаус:Інколи це перший симптом.

Кадді (про пацієнта):Що ти йому вколов?

Хаус:Паралітичне.

Кадді:Навіщо ти це зробив?

Хаус:Хтось же повинен був зупинити цей лемент.

Кадді:Але він далі мучиться від болю!

Хаус:Так, зате мовчки.

Форман:То хіба ми стали лікарями не для того, щоб мати справу з пацієнтами?

Хаус:Ні, ми стали лікарями для того, щоб мати справу з хворобами.

Навряд чи ця книжка дасть відповідь на питання, в чому ж саме феномен серіалу про Грегорі Хауса. Одні впевнені, що секрет — у геніальній грі британського актора Г’ю Лорі. Інші захоплені афористичними текстами. Багато хто переконаний, що успіх Хауса пояснюється колосальним страхом смерті в сучасному суспільстві. А може, запитуємо ми, це сучасне суспільство просто сумує за справжнім? Хаусизми — відповідна здорова реакція на необхідність дотримуватися політкоректності, умовностей, правил пристойності. Вигаданий командою професіоналів від шоу-бізнесу бунт окремо взятого індивідуума виражає бажання багатьох збунтуватися в реальному житті. І, хай це прозвучить парадоксально, втримує сучасне суспільство від остаточного занурення у вир хаосу і розпаду.

Ефект від «House M. D.» прирівнюється до терапевтичного. І близький до того ефекту, який досягається при перегляді детективів, трилерів або фільмів жахів. Середньостатистична людина, що живе у великому місті (а ми вже пояснили на початку книжки, чому «Доктор Хаус» — перш за все для такого глядача), переповнена негативних емоцій. І значно ліпше, аби вона виплеснула негатив разом з адреналіном, сидячи вдома перед телевізором або в маленькому залі кінотеатру, аніж вилила все це на своє оточення. Класичний приклад небезпеки такої поведінки показаний у фільмі Джоела Шумахера «Падіння» (Falling Down) , що вийшов на екрани в 1993 році й більше відомий у нас під назвою «З мене досить!» Спочатку сценарій був відхилений як надто радикальний. Але його долю вирішила висока оцінка Майкла Дугласа, що зіграв у результаті головну роль — Вільяма Фостера, обивателя, типового американського службовця, який в один чудовий, а вірніше — жахливий спекотний день застряг в автомобільній пробці, й це переповнило чашу його терпіння. Втомившись від великого міста, він бере бейсбольну биту і починає трощити все на своєму шляху, на декілька годин перетворюючись на справжнього божевільного.