Кшиштоф Зануссі - Стратегії життя, або Як з’їсти тістечко і далі його мати

Владек:Коли вони сміялися, було двадцять вісім хвилин на першу. Обидва реготали до упаду, навіть робили образливі жести. Особливо Губерт.

Директорка (до Владека): А ти не реаґував?

Владек (гордо): Я записав.

Губерт:Це брехня! Ніхто не робив ніяких жестів.

Владек:Він темний реакціонер. Він проявив себе ще торік на параді!

Губерт:Він змагається зі мною за перше місце у класі.

Директорка: Годі. Справа серйозна. Я винесу її на найближчу педраду. Губерте й Казику, ваше подальше перебування у школі – під питанням.

Хлопці виходять. У коридорі Владек пошепки погрожує Губертові.

Владек:Ось побачиш, тепер ти вилетиш зі школи.

Вечір. Тітка серед суцільного розгардіяшу закінчує урок французької мови з Ксаверієм, старшим двоюрідним братом Губерта. Ксаверій, засинаючи від утоми, машинально відмінює якесь слово.

Ксаверій:Не можу більше. Я вже ні до чого не придатний. Після цієї роботи в мене мозок не працює. Все з мене вичавили.

Тітка (суворо) : Зберися. Адже ти знаєш, що тобі загрожує. Декласація. Ти ж бо розумієш, що це означає!

Ксаверій дякує за урок, збирає зошити й виходить.

Губерт:Я хотів порадитися.

Тітка:З якого питання?

Губерт:З морального. В мене є сумніви, що можна, а що…

Тітка (роздратовано) : О, це не до мене. В мене самої вже залишилися виключно сумніви. І вони явно серйозніші, ніж твої. Порадься з кимось розумнішим, не зі мною. Не знаю, чи правильно я сама чиню. Тож у питаннях совісті – це, далебі, не до мене.

Перед школою Губерт заходить до костелу. З ранцем на спині проштовхується без черги до сповідальні. Ксьондз здивовано позирає на нього.

Губерт (пошепки) : Панотче, я, чесно кажучи, ще не згрішив, але думаю дещо зробити і хочу довідатися, чи не гріх це. Колись я вже мав таку проблему: я підглядав, але нічого не побачив, тож і не сказав про це на сповіді; а тепер я збираюся… прошу вибачення, але я поспішаю до школи…

Сповідниці нетерпляче пирхають.

Ксьондз:Приходь до мене, до ризниці, після школи.

Губерт:Тоді вже буде запізно.

Губерт у розпачі йде.

Суд над Губертом перед усім класом. Крім директорки, присутня ще класна керівничка і троє інших учителів. Владек обвинувачує, всі слухають.

Владек:Він переповідав те, що почув, слухаючи вороже радіо.

Губерт стоїть червоний як рак.

Директорка (до Губерта) : Чи це правда?

Губерт:Я тільки вивчаю мову.

Залягає тиша. Губерт під партою запихає щось у ранець Владека. За мить Владек знову озивається.

Владек:Він сіє недовіру до соціалізму. Всім переповідає те, що чув з того радіо.

Директорка:Це ще серйозніше звинувачення.

Губерт:Він бреше! А сам читає книжки, вилучені з бібліотек.

Владек:Брехня! Доведи це.

Губерт:То покажи, що у тебе в ранці.

Владек сміливо бере ранець і дає директорці. Та висипає весь його вміст на стіл. Серед зошитів та підручників – книжка, та сама, яку раніше Губерт гортав у матері в бібліотеці. «Ленін» Оссендовського [17] «Ленін» – роман польського письменника Фердинанда Оссендовського (1876–1945), який уперше розвінчав міф про Леніна як улюбленця робітничо-селянських мас. Роман був виданий 1930 року і ще до початку Другої світової війни був перекладений на кілька іноземних мов. Завдяки цій книжці Західна Європа почала пізнавати правду про Жовтневу революцію в Росії. У ПНР книжка була заборонена, перше перевидання припало аж на 1990 р. . Владек починає пронизливо кричати.

Владек:Це його книжка, він хотів мені її позичити!

Директорка (до Владека) : А ти хотів її прочитати? (Обом.) Звідки ця книжка?

Губерт (у розпачі) : Я її знайшов.

Директорка уважно оглядає книжку. Підіймає її над головою, розкриває і показує всім.

Директорка:Ось, будь ласка, хтось вирвав першу сторінку. Дивимось далі.

Директорка гортає далі й на одній із сторінок знаходить штамп міської бібліотеки, розташованої в рідному місті Губерта. Захлопує книжку, даючи зрозуміти, що справу закінчено. Суворо звертається до Губерта.

Директорка:Збирай свої речі!

Дещо пізніше, в кабінеті директорки. Присутні: Губерт, тітка, функціонер служби безпеки та директорка. Злощасна книжка лежить на столі. Під пильним наглядом функціонера директорка віддає документи Губерта тітці.