митрополит Дмитрій (Рудюк) - Київські митрополити ХVІІ–ХVІІІ ст.

Наступного року в Україні вибухнула Національно-визвольна війна українського народу 1648—1658 рр. під проводом Богдана Хмельницького. Полум’я війни охопило всі українські землі, що перебували під владою Речі Посполитою, знайшло відгомін і в інших етнічних українських землях та за 'їх межами. Цю війну, що виникла і через утиски «людей грецької віри», підтримав і митрополит Сильвестр Косів. Разом з єрусалимським патріархом Паїсієм він урочисто вітав Богдана Хмельницького під час його тріумфального в’їзду у Київ 23 грудня 1648 р. після переможного походу, що завершився на берегах Вісли. Під час переговорів 1648 – початку 1649 рр. гетьман прагнув, щоб унію в Речі Посполитій було скасовано, православним було повернуто всі права і привілеї від «літ давніх», а єзуїти мали залишити територію України. Православні єпископи мали гарантоване місце в сеймі. Тільки перемога під Зборовом і підписана Зборівська угода 18(8) серпня 1649 року закріпила ці домовленості.

Для отримання сеймового затвердження Богдан Хмельницький відправив до Варшави у січні 1650 р. митрополита Сильвестра з львівським єпископом Арсенієм Желіборським, києво-печерським архімандритом йосифом Тризною, іншим духовенством та козаками. Король затвердив статті Зборівського договору і наказав повернути православним захоплені уніатами землі у Луцьку, Холмську, Перемишльську, Вітебську і Мстиславську, архімандрію Жи-дачівську і Ліщинський монастир та деякі інші монастирі й церкви по містах і селах. Король затвердив митрополита Сильвестра Косова в його становищі, надавши право користуватися половиною прибутків Полоцької архієпископії. Митрополиту обіцяли право засідати у сеймі. Також дозволяли йому та іншим єпископам право цензури книг, а київському колегіуму і друкарням поверталися попередні привілеї. Православне духовенство звільнялося від деяких поборів. Зі свого боку гетьман роздав копії цього трактату всім старшинам за своїм власним підписом. Однак через протести сенаторів-католиків Косов був змушений залишити сейм. Здавалося, що цю прикрість можна виправити після чергових дипломатичних переговорів, однак, після поразки 1651 р. під Берестечком майже все це залишилося лише на папері. Щоправда Косов активно займався поверненням церков та монастирів, що після Берестейського собору 1596 р. було забрано уніатами. Було обрано єпископа черемиського (Антоній Виницький), холмського (Діонісій Балабан) та луцького (йосиф Чаплич). Довелося благати князя Януша Радзівіла (фактично командувача литовських військ) зупинити пограбування Києва.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.