Том Сегев - Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну

Читаючи його твори, можна подумати, ніби його мало цікавили дрібні щоденні справи, але, як часто трапляється, це насправді було не так. Рахель Янаіт Бен-Цві, яку також залічували до засновників Ізраїлю, лишила нащадкам велику таємницю, що берегла багато років. Її розтаємничили тільки після її смерті дослідники в Інституті спадщини Бен-Ґуріона. Янаіт також зупинялась у готелі «Калія» того дня 1940 року, і бачила Бен-Ґуріона в компанії молодої жінки. Янаіт добре знала його: він часто закохувався, зауважила вона. [24] Янаіт, стенограма інтерв’ю від 11 січня 1978 року, с. 11, BGA. Часто здавалося, ніби він був закоханий швидше у власне почуття, ніж у конкретну жінку.

Крім того, він був закоханий у власну мрію й боявся розлучитися з нею. «Месіанська епоха важливіша за Месію, – казав він. – Тієї хвилини, коли Месія прийде, він припинить ним бути. Якщо ти можеш знайти адресу Месії в телефонній книзі, він більше не Месія». Іноді йому здавалося, що він з однаковою силою бажає й боїться здійснення мрії. Бен-Ґуріон хотів досягти сіоністської мети, але боявся в майбутньому прокинутися у повсякденному житті. [25] Ben-Gurion with writers, March 27, 1949, BGA. Він поділився своєю думкою щодо Месії з групою письменників, яких скликав на зустріч. Йому було властиво думати, що його особиста мрія – одна з найвеличніших екзистенціальних питань людства.

Якось у вересні 1948 року Бен-Ґуріон зробив перерву в керуванні війною, щоб захистити Платона. Він поїхав у відповідь на статтю Єхіеля Гальперіна, письменника та журналіста щоденної газети «Давар». Гальперін наполягав, що Платон «не бачив несправедливості в увічненні рабства». У листі Бен-Ґуріон уточнив: «Платон не згадує про рабство у книзі „Республіка”». «Так, Платон був аристократом, – писав він, – і його політичні погляди аристократичні, але його намір був аристократією у простому та зрозумілому сенсі цього слова, що є правилом усіх вищих за рангом, або, як він додавав, правилом філософів, що позначає людей абсолютної істини та справедливості, які не отримують допомоги й переваг від уряду, не мають навіть бажання керувати, але повинні це виконувати як громадський обов’язок».

Три тижні по тому, коли на фронті йшли вирішальні бої, Бен-Ґуріон відправив Гальперіну інший лист, цього разу про «Закони» Платона. Він завжди хотів вірити, що цей діалог був підробкою, і дуже засмутився, коли дізнався що це був справді Платон. Бен-Ґуріон відчував, що на відміну від духу гуманізму, яким була просякнута «Республіка», Платон у своїх «Законах» дивився на життя майже як судовий слідчий. Він намагався пояснити собі, як це могло статися. «Дві книги були написані у різні етапи життя, – писав він. – „Республіка” написана, коли Платону було близько п’ятдесяти років, на злеті його літературної та інтелектуальної міці, і це з філософського й художнього погляду його найкраща книга. „Закони” він написав у похилому віці, уже у вісімдесят років із важким серцем, безжальною душею та гнівним розумом». Те саме могло б трапитися і з самим Бен-Ґуріоном. У прагненні виправдати Платона він все-таки додав: «Я не впевнений, що рабство було найогиднішою несправедливістю тих часів. Як на мене, війни були гіршими, ніж рабство (і були також їх причиною), а ця несправедливість актуальна і сьогодні». «Платон теж так гадав, – додав він, – до нього варто дослухатися». [26] Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 25 грудня 1948 року, BGA; листи Бен-Ґуріона до Гальперіна від 21 вересня та 10 жовтня 1948 року, BGA; Ben-Gurion 1954b; Ever Hadani 1955, p. 162. Бен-Ґуріон помилявся – рабство справді згадується в «Республіці». Проте діалог Платона служив йому посібником для будування держави. У своєму кабінеті поруч із бюстами Будди та Мойсея він розмістив і бюст Платона. [27] Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 26 грудня 1953 року; Ben-Gurion 1954b; текст звернення Е. А. Саймона до редакції «Гa-Арец» від 24 грудня 1953 року; Panim el Panim, Dec. 22, 1954.

Бен-Ґуріон підтримував вивчення Біблії у своєму домі та просував дві концепції, щоб схарактеризувати моральний образ держави Ізраїль, його долю та зобов’язання перед собою та світом: у першій концепції йшлося про «обраний народ» – термін, що походить із завіту між Богом і народом Ізраїлю (Вихід 19:5–6); другою була відданість єврейського народу принципам справедливості та миру, що робить його «світлом для всіх народів» у дусі пророків (Ісаія 49:6). Бен-Ґуріон часто говорив і писав про ці концепції. Він загалом розглядав їх із боку назви, яку обрав для однієї зі своїх статей на тему «Становище зобов’язує». [28] Ben-Gurion 1958, pp. 92ff, 155ff. Поводження у манері, яка робить Ізраїль «світлом для всіх народів» показувало уразливість країни й залежність від світової підтримки. Були у Бен-Ґуріона також і протилежні заяви. «Те, що говорять язичники, є менш важливим, ніж те, що роблять євреї», – заявляв він. [29] Текст виступу Бен-Ґуріона на засіданні Кабінету міністрів від 7 липня 1957 року, ISA; текст промови Бен-Ґуріона на церемонії ЦАГАЛу від 27 квітня 1955 року, BGA; Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 18 вересня 1967 року, BGA. Насправді він надавав зазвичай велике значення ставленню інших націй до власної. Як більшість його краян, Бен-Ґуріон був людиною, яку переповнювали суперечки. Він полюбляв характеризувати ізраїльтян цитатою з Вавілонського Талмуду: «Ця нація подібна до пилу і водночас до зірок. Коли вона занепадає, то перетворюється на пил, а коли воскресає, то підноситься до небес». [30] Текст виступу Бен-Ґуріона на засіданні Кабінету міністрів від 29 березня 1955 року; Babylonian Talmud, Megilah 16a. Це була духовна структура, якою він широко ділився, адже добре розумівся на цьому. «Якщо ви будете уважно читати мій щоденник, використовуючи критичні біблійні наукові методи… – писав він Шарету, «то зможете довести, що цей щоденник був насправді написаний двома різними людьми, які жили у різні періоди». Він мав здатність до сміливого й водночас делікатного самоаналізу та завжди був готовий до нього; ця риса є однією з тих, що роблять його такою чарівною постаттю. [31] Лист Бен-Ґуріона до Шарета від 25 червня 1937 року, взятий із запису зі щоденника Бен-Ґуріона від 25 червня 1937 року, BGA.