Stefan Zweig - Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой

Гесіод – давньогрецький філософ міфологічного світогляду.

Геракліт (нар. бл. 544—540 до н. е. – дата смерті невід.) Давньогрецький філософ, який сформулював ряд діалектичних принципів буття і пізнання.

Мається на увазі радянське видання (шостий том) Зібрання творів С. Цвейга російською мовою, в яке під назвою «Три співці свого життя» увійшли есе про Казанову, Стендаля та Толстого. – Ред .

Етюд про Достоєвського С. Цвейг помістив в книгу «Три майстри. Бальзак. Дікенс. Достоєвський». – Ред .

Понтій Пілат – римський намісник Юдеї у 26—36 рр., вирізнявся надзвичайною жорстокістю. Згідно зі староєврейським істориком Йосипом Флавієм і новозавітною традицією, засудив до розп’яття Ісуса Христа.

Повна назва твору Казанови – «Ікозамерон, або Історія Едуарда Елізабет, які провели вісімдесят одна рік у Мегамікрів, корінних жителів Протокосмоса в центрі Землі» (1788 р.). – Ред .

Запеклий шахрай ( франц .). – Пер .

І їм подібні ( італ .). – Пер .

«Звільнений Єрусалим» Торквато Тассо і «Вірний Пастир» Гваріні. – Ред .

…на його синекуру в Дукса… – в замку графа Вальдштейна Дукса в Богемії Казанова мав місце бібліотекаря.

Палімпсест (грец. παλίμψηστον) – стародавній рукопис на пергаменті, з якого змито або зіскоблено початковий текст. – Ред .

Король-сонце ( франц . roi-soleil) – французький король Людо- вик XIV, який правив Францією з 1643 по 1715 роки. – Ред .

Приготування золота ( лат .). – Пер .

Теофраст (Феофраст) (наст. Ім’я Тіртей, 372—287 до н. Е.) Давньогрецький природодослідник і філософ, один з перших ботаніків давнину. Учень і друг Арістотеля. Створив класифікацію рослин, систематизував накопичені рослини по морфології, географії та медичному використанню.

Кельма – інструмент муляра; відшліфована з двох боків трикутна, півкругла або трапецієвидна металева лопатка особливої форми з ручкою. Один із містичних символів масонства. – Ред .

Менгс Антон Рафаель (1728—1779) – німецький живописець і теоретик мистецтва. В ідеалізованих творах стверджував доктрини класицизму (фреска «Парнас»).

Лейбніц Готфрід Вільгельм (1646—1716) – німецький філософ, математик, фізик, мовознавець. Засновник і президент (з 1700) Берлінського наукового товариства. У дусі раціоналізму розвинув вчення про природжену здатність розуму до пізнання вищих категорій буття і загальних і необхідних істин логіки й математики. Один із засновників диференційованого обчислення.

Грильпарцер Франц (1791—1872) – австрійський письменник. У драматургії Грильпарцера романтичні тенденції поєднуються з традиціями веймарського класицизму («Прамати», «Велич і падіння короля Оттокара», «Сон життя» і ін.).

Де добре, там батьківщина ( лат .). – Пер .

Лаццароні ( італ . lazzaroni) – бідняк в Італії, що живе випадковим заробітком або жебракує. – Ред .

Телеологія ( грец . τέλειος «заключний») – філософське вчення, за яким всі процеси є реалізацією наперед визначеної мети. – Ред .

Ось і вся мудрість ( франц .). – Пер.

Боскет – маленький гайок; густі групи дерев в саду або по його кордонах, що висаджуються в декоративних цілях. – Ред .

У католицькій і англіканській церквах назва вищих духовних сановників. – Ред .

Абеляр П’єр (1079—1143) – відомий філософ, богослов, чиє вчення за життя було двічі засуджено церквою, а «Вступ до теології» підданий спаленню. Полюбив свою ученицю Елоїзу (1101—1164), Абеляр взяв з нею шлюб, який обидва зберігали в таємниці, бо для кар’єри вченого-теолога безшлюбність було обов’язковою умовою. Наполягаючи на збереженні таємниці, Абеляр викликав гнів вітчима Елоїзи, який з помсти підіслав осіб, які вчинили над Абеляром насильницьке оскоплення. Елоїза й Абеляр пішли в монастирі й звідти листувалися. Знамениті «Листи Елоїзи і Абеляра» – чудовий твір середньовічної латинської літератури.

Челліні Бенвенуто (1500—1571) – італійський скульптор, ювелір і письменник. Навчався у ювеліра М. Бандінеллі; зазнав впливу Мікеланджело. Працював у Флоренції, Пізі, Болоньї, Венеції, Римі, Парижі та Фонтебло при дворі Франциска I. Челліні у своїх віртуозних скульптурних і ювелірних творах змальовував витончені перебільшено витягнуті фігури, часто в складних поворотах (сільничка короля Франциска I, «Нарцис», «Розп’яття»). Дивна статуя «Персей» у Флоренції. Всесвітню славу Челліні як письменникові принесли його мемуари «Життя Бенвенуто, сина маестро Джованні Челліні флорентійця, написана ним самим у Флоренції» (між +1558 і 1565 рр.).