Stefan Zweig - Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой

Здесь есть возможность читать онлайн «Stefan Zweig - Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2021, ISBN: 2021, Жанр: Биографии и Мемуары, foreign_publicism, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Третім за хронологією написання твором у циклі «Будівники світу» класика австрійської літератури Стефана Цвейга (1881—1942) є «Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой» (1928).
Зіставлення цих імен звучить несподівано. Насправді ж ці три імені символізують три сходинки в межах однієї й тієї ж творчої функції: самозображення. Найважливішим завданням свого мистецтва вони мимоволі вважають не відображення макрокосму, тобто повноти існування, а показ мікрокосму власного «я»: для них немає реальності значнішої, ніж реальність їхнього власного існування. Це спроба показати на прикладі трьох видатних особистостей тип поглиненого собою суб’єктивного художника.
У форматі PDF A4 збережений видавничий макет.

Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Я щойно говорив про чесність – дивне слово стосовно Казанови. Але нічого не поробиш: необхідно засвідчити, що в любовній грі цей невиправний шулер і закінчений шахрай має своєрідну чесність. Ставлення Казанови до жінок чесне, бо стикається зі стихією крові й чуттєвості. Соромно зізнатися, але нещирість у любові завжди результат втручання піднесених почуттів. Чесне тіло не бреше, воно ніколи не виносить своєї напруги й жадання за межі природно досяжного. Тільки коли втручаються розум і почуття, що завдяки своїй окриленості досягають безмежного, пристрасть стає перебільшеною – отже, брехливою – і привносить уявну нескінченність у наші земні стосунки. Казанові, який ніколи не підіймається над межами фізичного, легко виконати те, що він обіцяє, з блискучого складу своєї чуттєвості він дає насолоду за насолоду, тіло за тіло, і його душа ніколи не залишається в боргу. Тому жінки post festum [40] Після свята ( лат . post festum). – Пер . не відчувають себе обдуреними в платонічних очікуваннях; він завжди рятує їх від протверезіння, бо цей спокусник не вимагає від них нічого, крім статевих спазм, бо він не підносить їх у сентиментальні безмежності почуття. Кожному дозволено називати цей рід еротики нижчою любов’ю – статевою, тілесною, бездушною й тваринною, – але не треба сумніватися в її чесності. Бо цей вільний вітрогон чинить зі своїм відвертим і прямолінійним бажанням щиро й доброчинніше стосовно жінок, ніж романтичні зітхачі, великі коханці, як, приміром, чуттєво-надчуттєвий Фауст, який у душевному екстазі закликає і сонце, і місяць, і зірки, турбує в ім’я свого Бога в почуттях до Гретхен і всесвіту, щоб (як заздалегідь знав Мефістофель) закінчити піднесене споглядання подібно Казанові й зовсім по-земному позбавити бідну чотирнадцятирічну дівчину її скарбу? Тоді як на життєвих шляхах Гете й Байрона залишається цілий рій зламаних жінок, зігнутих, розбитих життів, саме тому, що вищі, космічні натури мимоволі так розширюють у любові душевний світ жінки, що вона, втративши цей полум’яний подих, не може втілити його в земні форми, – запальність Казанови залишає надзвичайно мало душевних страждань. Він не викликає ні загибелі, ні відчаю, багатьох жінок він зробив щасливими й жодної – істеричною, всі вони після простої чуттєвої пригоди повертаються неушкодженими в буденність, до своїх чоловіків або коханців. Але жодна з них не кінчає самогубством, не впадає у відчай, її внутрішню рівновагу, мабуть, не порушено, або навіть якщо й порушено, то прямолінійна й у своїй природності здорова пристрасть Казанови не проникає в їхню долю. Він обвіває їх лише, як тропічний вітер, в якому вони розквітають для більш палкої чуттєвості. Він зігріває, але не спалює, він перемагає, не руйнуючи, він спокушає, не гублячи, і завдяки тому, що його еротика концентрується лише в тканині тіла – більш міцній, ніж вразлива душа, – його завоювання не дають визріти катастрофі. Тому в Казанові-коханці немає нічого демонічного, він ніколи не стає трагічним героєм у долі іншого й сам ніколи не здається незрозумілою натурою. У любовній грі він залишається найгеніальнішим майстром епізодів, якого знає світова сцена.

Але ця бездушність, безперечно, викликає питання; чи можна взагалі це фізичне, розпалюване появою кожної спідниці libido назвати любов’ю? Звичайно ні, якщо порівняти Казанову, цього homo eroticus або eroticissimus [41] Людина еротична або еротика ( лат .). – Пер . , з безсмертними коханцями Вертером або Сен-Пре [42] Вертер і Сен-Пре – герої творів: Вертер – «Страждання юного Вертера» Гете, Сен-Пре – «Юлія, або Нова Елоїза» Жан Жака Руссо. . Ця майже побожна екзальтація, яка при появі образу коханої готова зріднитися із всесвітом і Богом, цей породжений Еросом підйом залишається недоступним для Казанови з першого до останнього дня. Жоден його лист, жоден його вірш не свідчить про почуття справжнього кохання за межами годин, проведених у ліжку; є навіть питання, чи можна допустити в нього здатність до дійсної пристрасті? Бо пристрасть, amour-passion , як називає її Стендаль, несумісна у своїй неповторності зі звичайним, вона виникає завжди з довго накопиченої й збереженої сили почуттів; звільнена, вона, як блискавка, кидається назустріч улюбленому образу. Але Казанова постійно марнує свою пристрасність, він занадто часто розряджається, щоб бути здатним на вищу, блискавичну напругу; його пристрасть, чисто еротична, не знає екстазу великої єдиної пристрасті. Тому не потрібно турбуватися, коли він впадає в страшний відчай через відхід Генрієтти або прекрасної португалки; він не візьме в руки пістолета, – і дійсно, через два дні ми знаходимо його в ліжку іншої жінки або в домі терпимості. Монашка С. С. не може більше прийти з Мурано в казино, і замість неї з’являється сестра M. M.; розрада знаходиться неймовірно швидко, одна змінює іншу, і таким чином не важко встановити, що він, бувши справжнім еротиком, ніколи не був справді закоханий в жодну з багатьох жінок, яких зустрічав; він був закоханий лише в їхню сукупність, у постійну зміну, у різноманіття авантюр. У нього самого якось вирвалося небезпечне слово: «Вже тоді я смутно відчував, що любов тільки більш-менш живить цікавість», і треба вхопитися за це визначення, щоб зрозуміти Казанову, потрібно розколоти слово «цікавість» надвоє: цікавість, тобто вічне бажання відчувати, шукати вічно нове, вічно інший любовний досвід з вічно іншими жінками. Його не приваблює одинична особистість, його тягнуть варіанти, повсякчас нові комбінації на невичерпній шахівниці Ероса. Його перемоги й розставання – чисто функціональне відправлення організму, природне й само собою зрозуміле, як вдих і видих, і це пояснює нам, чому Казанова в ролі художника не дає серед описів тисячі жінок жодного пластичного душевного образу: відверто кажучи, все в його описах збуджує підозру в тому, що він не заглянув як слід в обличчя своїм коханкам, а завжди розглядав їх in certo punto , тільки з деякої досить буденної точки зору. Його, як зазвичай всіх справжніх жителів півдня, захоплюють і зачаровують все ті ж грубо чуттєві, помітні навіть селянам, видимі статеві відмінності жінок, тому знову й знову (до нудотності) повторюються «алебастрові груди», «божественні півкулі», Талія Юнони», завжди в силу якоїсь випадковості оголені «таємні принади» – все те, що лоскотало б зіницю хтивого гімназиста, який побачив покоївку. Отже, від незліченних Генрієтт, Ірен, Бабетт, Маріучч, Ермелін, Марколін, Ігнацій, Лючій, Естер, Сар і Клар (треба було б записати всі святці!) не залишилося майже нічого, крім пофарбованого в тілесний колір желе теплих, хтивих жіночих тіл, вакхічної плутанини цифр і платежів, досягнень і захоплень, зовсім як у п’яного, який, прокидаючись вранці з важкою головою, не знає, що, де й із ким він вночі пив. У його зображенні жоден контур тіла, тим більше душі цих сотень жінок не відкидає пластичної психофізичної тіні. Він насолодився лише їхньою шкірою, відчув їхню епідерму, пізнав їхню плоть.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой»

Обсуждение, отзывы о книге «Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x