Stefan Zweig - Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

Барон Монтеск’є (пом. 1822 р.) – онук відомого французького філософа Шарля Луї Монтеск’є (1689–1755), учасник війни за незалежність у Північній Америці (1775–1783).

Маркіз Лафайєт Марі-Жозеф Поль (1757–1834) – французький політичний діяч, брав участь у Північній Америці у війні американських колоній за свою незалежність, отримав звання генерала американської армії. У 1780 р. повернувся до Франції, його зустріли, як героя. Після взяття народом Бастилії в 1789 р. був призначений начальником національної гвардії. Після повалення монархії (1792) втік до Голландії, потрапив до рук австрійців і був ув’язнений. За часів Наполеона I повернувся до Франції.

Зороастр – пророк (від іранського – Заратуштра), жив у першій половині VI ст. до н. е., засновник зороастризму – релігії древніх народів Середньої Азії, Азербайджану і Персії (Ірану). Основний принцип зороастризму – торжество справедливості у світовій боротьбі добра і зла. За переказами боровся з демонами й перемагав їх словом і чудесами.

Жан-Жак Руссо (1712–1778) – французький філософ-просвітитель, письменник. Засуджував офіційну церкву й релігійну нетерпимість, відстоював ідеї справедливості, свободи й рівності.

Давньогрецький комедіограф Арістофан (бл. 445 – бл. 385 до н. е.), сатира якого часто мала форму утопії комічного характеру, у комедії «Хмари» висміяв знаменитого філософа Сократа. Сократ (470–469—399 до н. е.) – давньогрецький філософ жив в Афінах. Свої погляди викладав усно в ході вільних бесід зі своїми учнями. Про їхній зміст і форму викладу можна судити з опублікованих діалогів Платона.

Франсуа Рабле (1483 або близько 1494–1553) – французький письменник-гуманіст. Скептично ставився до церковних догм. Написав фантастичний роман «Гаргантюа і Пантагрюель», у якому, відкидаючи святенництво й забобони, через гротескні образи своїх героїв дав сатиричне зображення життя сучасного йому суспільства.

Жозеф-Іньяс Гійотен (1738–1814) – французький лікар, який запропонував у 1789 р. застосовувати в якості знаряддя страти спеціальну машину для обезголовлювання, яка отримала назву «гільйотина». Вперше вона була застосована у квітні 1792 р. і широко використовувалася урядом якобінської диктатури в 1793–1794 рр.

Жан Сільвен Байло (1736–1793) – французький вчений, фахівець з історії астрономії. Наступного дня після взяття Бастилії 15 липня 1789 року був проголошений мером Парижа.

Антуан Лоран Лавуазьє (1743–1794) – французький хімік, один із основоположників сучасної хімії. Досліджував склад повітря, роль кисню в процесі дихання, окислення, бродіння. Був генеральним відкупником, звинувачений у змові й посадових злочинах, гільйотинований.

Антуан Лоран Жуссьє (1748–1836) – французький вчений-ботанік, директор Ботанічного саду в Парижі. Опублікував велику працю щодо класифікацій рослин.

Едвард Дженнер (1749–1823) – англійський лікар, основоположник щеплення від віспи. У травні 1796 р. прищепив коров’ячу віспу дитині. У тому ж році вакцинація проти віспи почала використовуватися в англійській армії й на флоті. У 1803 р. в Лондоні заснував Королівське Дженнеріанське товариство, став його довічним головою.

Жан-Мартен Шарко (1825–1893) – французький лікар, один із основоположників невропатології й психотерапії. Зробив внесок у дослідження явищ гіпнозу, таких захворювань нервової системи, як істерія й неврози.

Рубікон – річка на Апеннінському півострові, яка служила кордоном між власне Італією й римською провінцією Цизальпійською Галлією до 42 р. до н.е. Порушивши законодавчі приписи, у 49 р. до н.е. Юлій Цезар із військом перейшов Рубікон, поклавши тим самим початок громадянській війні. Звідси вираз «перейти Рубікон», що означає прийняти безповоротне рішення.

Аполлоній Тіанський (I ст. до н. е.) – давньогрецький філософ, глава неопіфагорійської релігійно-містичної школи, мандрівний проповідник, мав славу пророка, здатного творити чудеса.

Медуза Горгона – відповідно до грецької міфології, крилате чудовисько з головою жінки й зміями замість волосся. Під її поглядом все живе перетворювалося на камінь. За переказами, Персей відтяв голову сплячій Медузі, вдавшись до хитрощів: щоб уникнути її погляду, дивився в мідний щит на її відображення.