Stefan Zweig - Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

Дені Папен (1647–1714) – французький фізик і винахідник, одним із перших зробив спробу побудувати судно з паровим двигуном. За освітою лікар, працював асистентом у лабораторії Паризької академії наук. Виклав ідею пароатмосферної машини, описав машину з паровим котлом.

«Венеціанський купець» – комедія англійського поета й драматурга Вільяма Шекспіра (1564–1616), написана ним у 1597 р. і видана в 1600 р.

Магічна пентаграма. Пентаграма – правильний п’ятикутник, знак п’ятикутної зірки, якому в середні століття приписували магічні властивості.

Йоганн Йозеф Гаснер (1727–1779) – католицький священник, який прославився «чудовими зціленнями», яких він домагався, виганяючи бісів. Його «метод» бурхливо обговорювався як у церковних, так і в медичних колах.

Антон Ван-Гаен (1704–1776) – нідерландський лікар, з 1754 р. займався медичною практикою у Відні, де створив клінічну школу, яка здобула широку популярність.

Масонство – братство «вільних каменярів» – релігійно-філософська й етична течія, що виникла на початку XVIII ст. в Англії. Організаційні форми й обрядовість запозичені в середньовічних цехових об’єднань мулярів, які передбачали підпорядкування статуту, суворе дотримання професійної таємниці, зберігання інструментів у спеціальних приміщеннях (ложах).

Вольтер (спр. ім’я Франсуа Марі Друе; 1694–1778) – французький філософ-просвітитель, письменник і публіцист. У своїх роботах піддав критиці клерикалізм, християнський песимізм, деспотичну форму правління. Листи закінчував словами «роздавіть гадину!» («Esraser l’infame!»), маючи на увазі церкву.

Розенкрейцери – члени одного з таємних релігійно-містичних масонських товариств XVII–XVIII ст., поширених у різних країнах світу, включаючи Німеччину, Нідерланди, Росію, нерідко видавали себе за магів й алхіміків. Їхня емблема – роза й хрест.

Алхіміки – «фахівці», які в різний час намагалися за допомогою «філософського каменю» перетворити неблагородні метали (мідь і свинець) на благородні (золото й срібло). У середні віки лабораторії алхіміків існували в палацах королів і князів, єпископів і багатих купців. Багато західноєвропейських алхіміків було канонізовано католицькою церквою.

Філалети – «друзі істини», члени масонської ложі, яка була створена в 1773 р., послідовники знаменитого англійського алхіміка Іренея Філалета (XVII ст.).

Мадам де Помпадур (Жанна-Антуанетта Пуассон; 1721–1764) – впливова фаворитка французького короля Людовіка XV.

Дерево Діани – амальгама срібла й ртуті, яка кристалізується у формі дерева, їй приписували чудодійні властивості. Діана у стародавніх римлян – богиня місяця, ототожнювалася з грецької Артемідою – богинею полювання, покровителькою породіль, зображувалася з луком і стрілами, іноді з півмісяцем на голові. Центром її культу був храм у гаю Немі біля м. Аріцин. Згідно з міфом, «царем лісу» ставав той, хто, вбивши колишнього «царя», відламував гілку від священного дерева.

Джованні Джакомо Казанова (1725–1798) – італійський письменник, мандрівник, автор «Спогадів» у 12 томах, що оповідають про закулісне життя придворного суспільства різних держав Західної Європи другої половини XVIII ст., а також про численні любовні й авантюрні пригоди автора.

Люцифер – у християнській міфології сатана, занепалий ангел, повелитель пекла, диявол.

Граф Сен-Жермен (пом. 1795 р.) – міжнародний авантюрист, алхімік, видавав себе за безсмертного мага й чародія, володаря «еліксиру життя», а також «філософського каменю», здатного перетворювати метали на золото. Як і Каліостро, об’їздив багато країн Європи.

Граф д’Артуа (1757–1836) – брат французького короля Людовіка XVI, після реставрації монархії правив під ім’ям Карла X (1824–1830).

Мадам Ламбаль, Марія-Тереза-Луїза (1749–1792) – придворна дама й подруга королеви Марії Антуанетти, яка була страчена під час Французької революції.

Принц Конде, Луї Анрі Жозеф (1756–1830) – один із принців крові, відігравав помітну роль при дворі французького короля Людовіка XVI.

Герцог Бурбон (Луї Жозеф) (1736–1818) – батько принца Конде Луї Анрі, генерал в армії Людовіка XV, згодом воював проти революційних військ.