Stefan Zweig - Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

Бідний Месмер! Ніхто так не засмучений гучним вторгненням названим його іменем месмеризму більше, ніж він сам, ні в чому не винний родоначальник цього імені. Там, де він чесно намагався впровадити новий метод лікування, тупотить тепер і здіймає бурю розпусний рій бездумних некромантів, лжемагів й окультистів, і через назву «месмеризм» він відчуває себе відповідальним за моральне цькування. Даремно цей без вини винний відбивається від непрошених послідовників: «У легковажності, у необачності тих, хто наслідує мій метод, полягає джерело безлічі спрямованих проти мене упереджень». Але як викрити перекручів свого власного вчення? Із 1785 року «життєвий магнетизм» Месмера захоплений і знищений месмеризмом, його буйним і незаконним породженням. Те, чого не могли домогтися об’єднаними силами лікарі, Академія й наука, благополучно здійснили його галасливі й шалені послідовники: на десятки років уперед Месмер оголошений спритним фокусником і винахідником ринкового шарлатанства. Даремно протестує, марно бореться два-три роки Месмер проти непорозуміння, що має назву месмеризм, – помилка тисячі людей значить більше, ніж правота одного, єдиного. Тепер усе проти нього: його вороги – тому що він зайшов занадто далеко, його друзі – тому що він не бере участі в їхніх крайнощах, і перш за все відступається від нього доброзичливий досі час. Французька революція одним помахом відкидає в забуття його десятирічну працю. Масовий гіпноз, більш шалений, ніж конвульсії у бакеті, приголомшує всю країну; замість магнетичних сеансів Месмера гільйотина практикує свої безпомилкові сталеві сеанси. Тепер у них, у принців і герцогинь, й аристократичних філософів немає більше часу дотепно міркувати про флюїди; немає сеансів у замках, і самі замки зруйновані. Друзів і ворогів, королеву й короля, Байло й Лавуазьє нищить та ж відточена сокира. Ні, минула пора філософських хвилювань з приводу лікувальної магії і її представника, тепер світ думає тільки про політику і, перш за все, про власні голови. Месмер бачить, що його клініка спорожніла, бакет покинутий, тяжкою працею зароблений мільйон франків розпорошився на нічого не варті асигнації; йому залишається тільки голе, нічим не прикрите життя, та йому, мабуть, загрожує небезпека. Незабаром доля його німецьких співвітчизників: Тренка [97] Фрідріх фон Тренк (1726–1794) – прусський офіцер, який служив в Австрії й Росії. Під час Великої французької революції приєднався до повсталого Парижу, страчений в період якобінського терору.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Новаліс (Ім’я Фрідріх фон Харденберг; 1772–1801) – німецький письменник, прозаїк і поет, один з представників раннього романтизму в Німеччині. Автор ліричних віршів і своєрідних «Гімнів до ночі» (1800), у яких відображається думка про перевагу нескінченного буття над життям, яке має кінець. У своїх поглядах на світ і місце людини в ньому поділяв деякі ідеї німецьких філософів Фіхте, Шеллінґа й Канта, виступав проти філософського й художнього раціоналізму, розглядав поезію як первісну силу життя. Помер від сухот, не доживши до 29 років.

Епідавр – місто в Греції на березі Саронічної затоки. На його околицях розташовуються цілющі джерела. У Давній Греції – центр шанування бога лікарського мистецтва Асклепія й місце паломництва людей, що прагнуть зцілення душі й тіла.

Емпедокл із Акраганта (бл. 490 – бл. 430 до н. е.) – давньогрецький лікар, філософ, поет і державний діяч. У своїй поемі «Про природу» виклав натурфілософські вчення про чотири елементи (вогонь, повітря, воду, землю) як основу всіх речей і про дві сили (любов і ворожнечу), які зумовлюють їх співвідношення в круговороті буття. Висловлював ідею про гріхопадіння душі, її перевтілення у тварин, рослин і людей як покарання і звільнення від «кола народжень» після очищення від скверни. Стояв біля витоків грецької риторики й сицилійської медичної школи. За переказами, видавав себе за чудотворця й кинувся в кратер Етни, щоб довести свою божественність.