Stefan Zweig - Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

Само собою зрозуміло, гіпноз не вперше у світі проявився у Пюісегюра, але в нього він вперше увійшов у свідомість. Уже Парацельс повідомляє, що в одному картезіанському монастирі ченці, які лікували хворих, відволікали їх увагу блискучими предметами; у давнину сліди гіпнотичних прийомів спостерігаються з часів Аполлонія Тіанського [78] Аполлоній Тіанський (I ст. до н. е.) – давньогрецький філософ, глава неопіфагорійської релігійно-містичної школи, мандрівний проповідник, мав славу пророка, здатного творити чудеса. . За межами людського суспільства у тваринному світі вже давно відомий був погляд змії, який притягував і викликав заціпеніння, і навіть міфологічний символ Медузи [79] Медуза Горгона – відповідно до грецької міфології, крилате чудовисько з головою жінки й зміями замість волосся. Під її поглядом все живе перетворювалося на камінь. За переказами, Персей відтяв голову сплячій Медузі, вдавшись до хитрощів: щоб уникнути її погляду, дивився в мідний щит на її відображення. – не що інше, як взяття в полон волі силою навіювання? Але цей насильницький полон уваги ніколи ще не застосовувався методично, навіть самим Месмером, який практикував його незліченну кількість разів несвідомо шляхом погладжування й фіксації. Правда, нерідко йому впадало в очі, що в деяких пацієнтів під впливом його погляду або погладжування важчали повіки, вони починали позіхати, ставали млявими, вії їхні нервово здригалися й повільно змикалися; навіть випадковий свідок Жуссьє описує у своєму повідомленні випадок, коли один пацієнт раптом встає, магнетизує інших пацієнтів, повертається з заплющеними очима й спокійно сідає на своє місце, не пояснюючи собі своїх вчинків – точнісінько сновида серед білого дня. Десятки, сотні разів, можливо, спостерігав Месмер за довгі роки практики таке заціпеніння, таке замикання в собі й відчуженість від чутливості. Але через те, що він шукав лише кризи, домагався як засобу лікування тільки конвульсій, то він вперто не помічав цих дивовижних сутінкових станів. Загіпнотизована ідеєю свого світового флюїду, ця відзначена нещасливою долею людина, гіпнотизуючи, сама дивиться лише в одну точку й губиться в здогадках щодо своєї теорії, замість того, щоб діяти згідно сповненого мудрості вислову Гете: «Найважливіше – це зрозуміти, що все фактичне вже теорія. Не слід шукати чогось за явищами, вони самі – наукова система». Таким чином, Месмер втрачає найважливішу думку свого життя, і те, що посіяв відважний предтеча, дістається, як жнива, іншому. Вирішальний феномен «тіньової сторони природи», гіпнотизм, відкритий під носом у Месмера його учнем Пюісегюром. І, строго кажучи, месмеризм названий за Месмером настільки ж несправедливо, як Америка за Амеріго Веспуччі [80] Амеріго Веспуччі (1451–1512) – мореплавець флорентійського походження. Учасник іспанських і португальських експедицій до берегів Нового Світу (Америки). У 1507 р. Лотаринзький картограф Мартін Вальдземюллер запропонував назвати землі, відкриті мореплавцем, країною Амеріго. З того часу відкрита Колумбом у 1492 р., невідома в Західній Європі, територія стала називатися Америкою. .

Наслідком цього одного, на перший погляд, незначного спостереження з лабораторії Месмера виявилося у подальшому як те, що насилу піддається огляду. За короткий час межі спостереження просунулися всередину, відкрився ніби третій вимір. Бо після того, як під час досліду над цим простим сільським хлопцем з Бюзансе було встановлено, що у сфері людського мислення існує між чорним і білим, між сном і неспанням, між розумом і інстинктом, між волею і насильством над нею, між свідомим і несвідомим безліч хитких, нестійких, мінливих станів, покладено початок диференціації в тій частині, яку ми називаємо душею. Зазначений вище сам собою зовсім незначний експеримент беззаперечно свідчить, що навіть найбільш незвичайні, на перший погляд, психічні явища, які метеорично виникли в просторах природи, підкоряються цілком певним нормам. Сон, який досі сприймався тільки як щось негативне, як відсутність неспання і тому як чорний вакуум, знаходить у цих виявлених проміжних ступенях сну наяву й неспання уві сні те, як багато таємних сил знаходяться у взаємодії один із одним у людському мозку, за межами свідомості, і що саме через абстрагування свідомості, яка все контролює, проступає виразніше життя душі, – думка, яка тут лише несміливо вимальовується, але яка через сто років отримує творчий розвиток у психоаналізі. Усі психічні явища набувають завдяки цьому перелаштуванню на підсвідомість зовсім іншого сенсу; безліч творчих думок вривається у двері, які відкриті не стільки людською рукою, скільки випадком; «завдяки месмеризму ми вперше змушені піддати дослідженню явища зосередженості й неуважності, втоми, уваги, гіпнозу, нервових нападів, симуляції, і всі вони, об’єднані в одне, утворюють сучасну психологію» (П’єр Жане [81] П’єр Жане (1859–1947) – французький лікар і філософ, фахівець із експериментальної психології. Використовував гіпнотичні методи лікування, створив вчення про психастенію. Автор книг з історії психологічної науки. ). Уперше отримує людство можливість логічно осмислити багато чого з того, що вважалося досі надприродним і чудесним.