Stefan Zweig - Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

Протягом одного року отримана повна перемога, Месмер може бути задоволений: академія, десятки лікарів й сотні вдячних пацієнтів, які одужали, беззаперечно свідчать про цілющу силу магніту. Але дивно – у ту саму мить, коли кілька свідків без будь-якого стороннього впливу віддають Месмеру належне, сам він себе засуджує. Протягом цього року він знайшов уже сумну помилку в розрахунку, а саме: що не магніт діє в його руках, а діють самі руки; отже, його вражаючий вплив на людей виходить не від мертвого мінералу, яким він маніпулює, а від нього, живої людини, що зовсім не магніт був чудодійним джерелом здоров’я, а сам магнетизер. Після такого визнання проблема отримала несподівано новий напрямок: ще один поштовх – і могла бути пізнана дійсна, персональна причинність. Однак духовна напруженість Месмера недостатньо велика, щоб випередити ціле століття. Крок за кроком просувається він невірними й обхідними шляхами. Але ось, відкинувши вбік свій чарівний мінерал, магніт, чесно й рішуче він вивільняється одночасно з магічної пентаграми [48] Магічна пентаграма. Пентаграма – правильний п’ятикутник, знак п’ятикутної зірки, якому в середні століття приписували магічні властивості. середньовічного мотлоху; досягнута та точка, де ідея його стає для нас зрозумілою й плідною.

Коли саме Месмер наважується на цей історичний поворот у методах свого лікування, не можна встановити з точністю. Але вже у 1776 році його вдячний пацієнт Остервальд пише з Баварії, що «д-р Месмер здійснює тепер більшу частину своїх сеансів без будь-яких штучних магнітів, простим дотиком до хворих органів частково безпосередньо, частково за допомогою будь-яких предметів». Значить, не минуло навіть цілого року, і Месмер помітив, що магніт абсолютно не потрібен під час так званих магнетичних сеансів, тому що коли він проводить просто рукою уздовж нервових шляхів від одного полюса до іншого, хворий відчуває те саме збудження або полегшення; Месмеру варто тільки доторкнутися до своїх пацієнтів, і нерви їх уже напружуються й готові здригатися; без будь-якого приладу й медикаментів уже відбуваються зміни в характері хвороби організму, спершу у формі збудження, потім – заспокоєння. Отже, немає місця сумнівам: від його рук іде щось невідоме, щось набагато таємничіше, ніж магніт, що неможливо пояснити ні за Парацельсом, ні за даними старовинної й сучасної медицини. І винахідник стоїть у подиві перед своїм відкриттям: замість магнетичного методу він відкрив якийсь інший.

Тепер Месмеру варто було б чесно сказати: «Я помилився, магніт не має ніякого значення, вся та сила, яку я йому приписував, належить не йому, і той цілющий вплив, якого я на власний подив досягаю щодня, заснований на причинах, які мені самому незрозумілі». І звичайно, йому слід було негайно ж перестати називати свої сеанси магнетичними й закинути всю вигадливу апаратуру намагнічених пляшок, заряджених «цебер здоров’я», зачарованих чашок і дерев як абсолютно непотрібне штукарство. Але як мало таких людей у політиці, у науці, у мистецтві, у філософії, навіть з числа найсміливіших, які здатні мужньо й виразно зізнатися, що вчорашній їхній погляд був помилкою й безглуздістю. Так і Месмер. Замість того, щоб рішуче відмовитися від неспроможної теорії про цілющу силу магніту, він робить складний відступ й починає двозначно оперувати з поняттям «магнетичний», пояснюючи, що магніт як мінерал, дійсно, не допомагає, але сила, яка діє під час його сеансів, теж магнетизм, «життєвий» магнетизм, у живому людському організмі аналогічний таємній силі мертвого металу. Він робить вельми розлогі й смутні спроби представити справу так, що врешті-решт у його системі нічого по суті не змінилося. Але в дійсності це знову надумане поняття «життєвий» магнетизм (зазвичай, перекладається вкрай невдало, «тваринний» магнетизм) означає щось до крайнощів далеке від проповідуваної досі металотерапії, і починаючи з цієї миті, потрібно бути надзвичайно уважним, щоб не дати ввести себе в оману за посередництвом свідомо створеної ідентичності терміна. Із 1776 року магнетизувати аж ніяк не означає у Месмера торкатися магнітом або впливати ним, але тільки надавати можливість таємничій людській силі, що витікає з нервів на кінцях пальців («життєва» сила), діяти на інших людей. І якщо донині особи, які практикують цей симпатичний метод погладжування, усе ще називають себе магнітопатами, то вони користуються цим словом зовсім неправильно, бо, імовірно, у жодного з них в будинку взагалі немає магніту. Увесь їхній метод заснований виключно на особистому впливі, будучи терапією навіювання або флюїдальною терапією.