Stefan Zweig - Бій з демоном - Гельдерлін, Кляйст, Ніцше

Вінченцо Белліні (1801—1835), автор прославлених опер «Норма», «Сомнамбула», помер тридцяти чотирьох років, через кілька днів після тріумфальної прем’єри своєї опери «Пуритани».

Герой середньовічних сказань, чарівник Мерлін був приспаний своєю коханою, феєю Вів’єн, і проспав кілька століть у зачарованому лісі.

Орфіки – в Стародавній Греції секта шанувальників міфічного співця Орфея. Гімни орфіков, які дійшли до нас, відрізняються піднесеним стилем.

Тіресій – в давньогрецькій міфології син німфи Харікло, нащадок Спарти, фіванский віщун. За однією з версій, викладеній в гімні Каллімаха «На обмивання Паллади», Тіресій юнаком випадково побачив Афіну оголеною під час її купання і був за це засліплений богинею, але потім на прохання Харікло Афіна відшкодувала Тіресію втрату зору даром пророцтва.

Іфігенія – донька Агамемнона, полководця греків в поході на Трою. Намагаючись умилостивити Артеміду перед відплиттям, Агамемнон повинен був принести Іфігенію в жертву, однак Артеміда вже на вівтарі замінила її ланню, а дівчину перенесла в Тавриду (Крим), на берег Понта (Чорного моря).

Беттіна – так Цвейг називає Беттіну (Елізабет) Арнім (1785—1859) – німецьку письменницю, сестру поета-романтика Брентано і дружину його друга, також відомого представника романтичного напряму, Ахіма фон Арніма; Беттіна Арнім була подругою Ґете і Бетховена, в житті якого зіграла важливу роль.

Аїд – в давньогрецькій міфології владика підземного царства і царства мертвих. Цю ж назва носило й царство мертвих.

Нейфер Християн Людвіг (1769—1839) – недаровитий поет, перекладач «Енеїди» Вергілія і творів Саллюстія. Друг студентських років Гельдерліна, який уклав разом з ним і Рудольфом Магенау (1767—1846) поетичний союз. Друкував вірші Гельдерліна в своїх альманахах.

Парнас – в давньогрецькій міфології місце, де жили Аполлон і музи. У переносному сенсі – «співдружність поетів».

Зарозумілість, гордість ( грец .).

Оссіан – легендарний воїн і бард кельтів, що жив, за легендою, в III в. Відома літературна містифікація шотландського поета Дж. Макферсона, який приписав собі честь «відкриття» поезії Оссіана. Поеми Оссіана мали величезний вплив на всю європейську поезію другої половини XVIII – початку XIX ст.

Клопшток Фрідріх-Готліб (1724—1803) – німецький поет, автор епічної поеми «Мессіада» і прекрасних ліричних од.

Успішно займався теологією. Гідно виголосив ретельно підготовлену проповідь ( лат. ).

Старанний прибічник витонченої літератури ( лат. ).

Парки – в римській міфології богині долі. Мабуть, початковим було уявлення про одну Парку – богиню народження.

По суті справи – твердо, по способах – м’яко ( лат. ).

Резин’яція (з фр .) – повна покірність долі, покірлива смиренність.

Меріке Едуард-Фрідріх (1804—1875) – німецький поет, у творчості якого мотиви ідилічного вдоволення життям є досить сильними. Довгі роки був сільським пастором, потім – викладачем літератури в жіночому пансіоні в Штутгарті.

Зигфрід, герой давньогрецького епосу «Пісня про Нібелунгів», став невразливим, занурившись у кров дракона, якого вбив.

Мені потрібні деякі, мені потрібен один, мені не потрібен ніхто ( лат. ).

Орк – римське божество, те саме, що в давньогрецькій міфології Аїд.

Натяк на міф про загибель Геракла, який загинув, вдягнувши плаття, просочене отруйною кров’ю вбитого їм кентавра Несса.

Фаетон – в грецькій міфології син бога сонця Геліоса. Щоб довести своє походження від Геліоса, Фаетон взявся керувати сонячною колісницею батька і загинув, спалюваний вогненним жаром, ледь не згубивши землю, в страшному полум’ї.

Франциск Ассизький (1182—1226) – засновник ордена францисканців; проповідував євангельську бідність, смиренність, любов до ближнього і до всієї природи.

Фома Аквінський (1225—1274) – найвідоміший богослов середньовіччя, творець офіційного релігійно-католицького світогляду.