Федір Пігідо - Велика Вітчизняна війна. Спогади та роздуми очевидця

НЕП — нова економічна політика (1921–1928), до якої вдалися більшовики внаслідок катастрофічного становища в економіці, викликаного політикою «воєнного комунізму». Продовольчі розкладки були замінені продовольчим податком, скасовано урядовий контроль над торгівлею, невеликі підприємства були передані колишнім власникам тощо. Це був тимчасовий відступ в бік ринкової екноміки. Однак політична система залишалась без будь–яких змін, що й дозволило Сталіну скасувати нову економічну політику та повернулись до «побудови соціалізму».

Ґебітскомісар — обласний керівник, крайсляйтер — районний керівник.

Провал нацистського плану «блискавичної війни» потяг за собою величезні труднощі в промисловості, сільському господарстві. Німеччині не вистачало робочої сили, мобілізованої у діючу армію. З метою залучення робітників з окупованих територій восени 1941 року німецьке керівництво оголосило про масовий добровільний виїзд до Райху з окупованих територій. Німецькі пропагандисти спокушали населення всілякими благами — високими заробітками, набуттям цінних професій, по поверненню додому всі мали отримати ділянки землі, пільги, грошову компенсацію тощо. Перший ешелон із завербованих був відправлений до Німеччини в січні 1942 р.

Інформація, що почала надходити від східних робітників («остарбайтерів») про справжній «німецький рай», спричинила провал добровільного виїзду в Німеччину. Щоб забезпечити німецьку економіку робочою силою, нацисти вдалися до насильницького вивезення населення з України. Всього з української території, в теперішніх її межах, було вивезено 2,4 млн. «остарбайтерів».

Гнітючу атмосферу завважив Мілован Джілас коли відвідав Умань, щоб побачити Український фронт улітку 1944 року. Посланець Й. Б. Тіто був здивований пасивністю українців та бундючністю росіян, які звинувачували українців у недбальстві до війни. (Milovan Jilas. Conversation with Stalin. — London, 1962. — С. 46–48).

Тарас (Максим Дмитрович) Боровець народився 9 березня 1908 р. в с. Бистричі Костопільського району на Рівненщині. Закінчив школу, займався самоосвітою, бо вчитись далі не мав можливості. Займався політичною діяльністю. Підтримував зв'язки з колишніми військовими армії УНР. На той час Рівненщина входила до складу Польщі, де діяли окремі політичні осередки УНР, які вели протирадянську боротьбу. Т. Боровець був членом Української військової організації (УВО) і Організації українських націоналістів (ОУН). У 1934 р. був заарештований польськими властями, сидів у в'язниці Береза Картузька, звідки звільнився в 1935 р.

Після приєднання у 1939 р. Західної України до УРСР прибув у прикордонний район, де за завданням керівників УНР утворив базу для підпільної діяльності проти СРСР. З початком Другої світової війни переходить до активних дій. У червні 1941 р. сформував збройний підрозділ «Поліська Січ». Прибрав собі псевдо «Отаман Тарас Бульба». Пізніше «Поліську Січ» було іменовано «Українська Повстанська Армія» (УПА).

У 1943 р. не виявив бажання підпорядкуватись ОУН бандерівського крила, яке перебрало назву для своїх збройних підрозділів — УПА. Т. Бульба–Боровець перейменував своє збройне формування — Українська Народна Революційна Армія.

Я не маю на увазі, так би мовити, «офіційну» совєтську партизанщину, яка складалася з реґулярних совєтських військових частин та подекуди — з партійців–комуністів.

У 1943 р. радянський партизанський рух набрав великого розмаху і динаміки, особливо в районах українського Полісся (Житомирська, Київська, Волинська, Ровенська, Чернігівська, Сумська) та інші області. В Полісся прибули рейдом з лісів російського Брянського району та північних районів України партизанські з'єднання С. Ковпака, М. Сабурова, О. Федорова та інших. Тут дислокувалось понад 20 тис. партизанів. Німецьке командування через активну партизанську діяльність мусило залишити дрібні гарнізони в селах, містечках і перебратись у великі, добре укріплені міста під захист збройних гарнізонів. На величезній території, що знаходилася під контролем радянських партизанів, фактично була відновлена радянська влада, готувались резерви для партизанських загонів і Червоної армії, яка вже наближалась. У ці райони з радянського тилу з Москви та інших міст прибували літаки на спеціально влаштовані літовища. Доставляли людей — розвідників, диверсантів, радистів, лікарів, а також озброєння, спорядження, обмундирування, продовольство. З січня по жовтень 1943 р. до партизанів було зроблено 659 вильотів. Було доставлено в загони 567 осіб, 869 тонн вантажів, у тому числі 204 протитанкові рушниці, 138 мінометів, близько 11,5 млн. патронів, 28 106 гранат, 72,7 тонни толу, 400 мішків медикаментів, засоби зв'язку та агітаційно–пропагандистську літературу. Ще майже цілковито недосліджені каральні дії радянських партизан проти місцевого населення та їхні провокативні вчинки проти німецьких окупантів, щоб спровокувати їхні каральні акції.