Роман Коваль - Петро Болбочан - “Обов’язок перед Україною кличе мене до зброї”

Чи, може, по іншому можна трактувати його постулат: “Як не буде Україна соціалістичною, то най краще не буде ніякої”? [26] Кущинський А. З історії кадри 47-го пішого Кременчуцького полку // “Батьківщина”. – Ч. 2. – 1983. – Лютий. .

Арешт полковника Болбочана справив деморалізуюче враження на українських військових. Зокрема, вже через два дні після арешту отаман Матвій Григор’єв надіслав до штабу Запорозького корпусу в Кременчуку таку заяву: “В Києві зібралась отаманія, австрійські фендрики резерви, сільські вчителі та всякі кар’єристи і авантюристи, які хочуть грати роль державних мужів і великих дипломатів. Це люди не фахові і не на місці, я їм не вірю і переходжу до більшовиків, бо після арешту полковника Болбочана я вже не вірю в добро для нашої Батьківщини” [27] Лист сотника І. Барила до генерала М. Омеляновича-Павленка // Батьківщина. – Торонто. – Ч. 10. – 29.05.1971. . Подібне становище зайняв й отаман Юхим Божко, командир Запорозької Січі, який сказав, що “полковник Болбочан був для нього єдиним авторитетом, а після його арешту він вже не вірить в українські успіхи”... [28] Лист сотника І. Барила до генерала М. Омеляновича-Павленка // Батьківщина. – Торонто. – Ч. 10. – 29.05.1971. .

Так і сталося: внаслідок деморалізації Запорізького корпусу, викликаного арештом командувача, фронт був прорваний більшовиками.

У Києві Болбочан прагнув вияснити причини свого арешту, але ні Симон Петлюра, ні представники уряду не захотіли з ним зустрітися. Тоді Болбочан вдається до відкритого листа, який направляє Симону Петлюрі, членам Директорії, прем’єр-міністру, начальнику Генерального штабу, голові Українського національного союзу, голові партії соціалістів-самостійників. Копії листа були надіслані отаманам Грекову та Євгену Коновальцю, в редакції українських і російських газет:

“Я просв, аби хто до мне зайшов, щоб про мою та мої Ал видно, що сім Вам сором меі у ...

За що я заарештований?..

Може, за те, що вже 16 місяців активно борюся а права Самостійної України?

Може, за те, що зумів збудувати міцну карову військоу частину і обороити її від міністерства Центральної Ради ..

Може, за гучні ?

Може, за те, що я говоив що після буде анархія і а не соцалстичої демаго­гії і не боявся це вам у вчі казати..

А мож, за те я що один раз дав рзуміти, що ті нові коі в Гееральному штабі, по фндрики, не фахівці?..

Що всі ви робили?.. Ви... руйвали армію, Мало того, старалися іяльність моїх запорізьких частин і всяким пособами моє !..

Скажіть будь-ласка, що ви зробили доброго для Україн за весь час? Скажітьчи було хоч одне ваше з самого пчатку про­ти Гетьмана, котре мало би метю армію, а не ваших особистих іме?..

Скажіть, вас щиро, чи ви на тим, що пропада і що зараз треба аби спасти її?..

Бідна Україна, ми боремося з весь культурний світ піднімається на боротьбу з ним, а українськй нопосталий уряд йде зусріч і ..

Ви можете в самих прстих питаннях, (а) лізете в мінісри, отамани, лізете в кервники великої держави, лізете в законодавці того, аби бути самими вичайними уряовцями і писарцями...

А в і губернії кого ви посилаєте? Таких, як і ви самі, а як і люина і працьовита, ви !.. В час повстання я вам – не старого апарату, міняйте тільки головних нвідповд­них керівників – ви не ви сліпі були і тільки твердили, що вс, , вам був

Пред я боявся, аби повтрилося ще більшбезладдя – котре було при Цнтральній Раі і мінстерстві (Хіба) не казаи ви всі, цього вже не ми вже авчені Хіба нвчені? Ой, баато треба ще вас и...

Так до тої поки всі ви, громадянські представики, не скажете: “Я пер­ше всього Українець, а потім вже діяч”...

Вимагаю для себе свободи, я її заслужив!..

Ви МУСИТЕ МЕНЕ РЕАБІЛІТУВАТИ – це являється питанням честі Вашої...

Отаман Перо 26 січня 1919 Київ, ель ” [29] Вишнівський О. Повстанський рух і отаманія. – Детройт, 1973. .

Відповіді на свої листи Болбочан так і не дочекався. Один тільки генерал Греков, військовий міністр, не побоявся зайти до арештованого. Він запитав у полковника: “За що Ви заарештовані?”

Саме це питання хотів Болбочан задати отаманові Грекову...

Через 4 дні, 31 січня 1919 року, почалася евакуація Києва і Євген Коновалець вивіз Болбочана до Галичини.

Минали місяці. Про Болбочана ніби забули: ніхто не реабілітував його, ніхто й не висунув проти нього ніяких обвинувачень. Не було й призначено слідства. Суд відтягувався – напевно, головне командування розуміло, що гласний процес над Болбочаном висвітить їхню вину в українській катастрофі.