Роман Коваль - Петро Болбочан - “Обов’язок перед Україною кличе мене до зброї”

Подібно думав і прем’єр-міністр Директорії Борис Мартос. Коли на одному із засідань соціалістів Дмитро Чижевський запитав, що йому дорожче – Україна чи соціалізм, то одержав відповідь: “Певно, що соціалізм” [17] Вакуловський В. Як ми будували державу! // Батьківщина. – Торонто. – Ч. 19. – 28.09.1974. .

Оцей Мартос, який “мав загальну репутацію більшовика”, для якого “соціалізм (був) дорожчий, як Україна” [18] Андрієвський В. Микола Міхновський // Визвольний шлях. – Лондон, 1974. – Ч. 6. , на полковника Болбочана накинувся з найтяжчими обвинуваченнями.

Та що Мартос?! Вся офіційна уенерівська преса почала жахливу кампанію дискредитації українського героя. Що тільки про нього не говорили: “зрадник”, “провокатор”, “контрреволюціонер”, “пересічний амбітник”, “злочинець”, який хотів “вкрасти 120 млн. і втекти на Дон”.

Безпрецедентні образи вихлюпувались не тільки на командира Запорізького корпусу, але й на штаб та його лицарів-козаків. Соціалістичні писаки на всі застави ганьбили, як вони говорили, “балбачанівську офіцерню”, просякнуту, бачтк, “російським духом”. І це в той час, коли в тяжких оборонних боях проти російських окупантів запорожці сотнями гинули, захищаючи Батьківщину.

Болбочан заклинав Центральну Раду і головне командування, від яких “не мав ніякої допомоги”, “припинити всі балачки”, оголосити і провадити “сувору й тверду владу”, не йти “на компроміс із більшовиками, а рішуче боротися з ними”, але Директорія не бачила іншого ворога, як Болбочана.

В час катастрофи з перевіркою діяльності командуючого Лівобережним фронтом Армії УНР приїхав начальник Генерального штабу Василь Тютюнник. Він не знайшов нічого ліпшого, як звинуватити запорожців у тому, що вони “не мають під тризубами на головних накриттях червоних стрічок та ходять у наплечниках із відзнаками ранг старшин і підстаршин як за Гетьманщини” [19] Лист сотника І. Барила до генерала М. Омеляновича-Павленка // Батьківщина. – Торонто. – Ч. 7. – 17.04.1971. .

Вислухавши Тютюнника, Болбочан різко заявив йому, щоб той сам зняв – і негайно! – зі свого кашкета “червону бинду, як емблему комунізму і поневолення вже значної частини України більшовицькими ордами” [20] Лист сотника І. Барила до генерала М. Омеляновича-Павленка // Батьківщина. – Торонто. – Ч. 7. – 17.04.1971. .

Зі штабу Головного Отамана до Запорізького корпусу надійшло близько тридцяти наказів, аби запорожці не користувались старшинськими і підстаршинськими відзнаками та почепили під тризуби червону стрічку. Болбочан наказав знищувати ці “глупі накази революційних маніяків” [21] Лист сотника І. Барила до генерала М. Омеляновича-Павленка // Батьківщина. – Торонто. – Ч. 7. – 17.04.1971. .

Такого ставлення до наказів Головний отаман Симон Петлюра потерпіти не міг. І він віддає наказ своєму улюбленцю – руїннику Української армії Омеляну Волоху “заарештувати Болбочана зі штабом і на місці розстріляти” [22] Вказана праця. – Ч. 6. – 27.03.1971. .

22 січня у Кременчуці, де Запорозький корпус закріпився, щоб нарешті зупинити ворога, Волох арештовує легендарного командира. Але розстріляти його не вдалося, оскільки в оборону Болбочана активно стали запорожці.

Привчені Болбочаном до карності, запорожці мусили змиритися з наказом вищого командира – Головного Отамана Армії УНР. Але, підозрюючи Волоха у намірах знищити Болбочана в дорозі, запорожці – разом із волохівськими чекістами – супроводжували заарештованого полковника до Києва. Болбочан міг втекти з дороги, але він “сподівався на правовий розгляд свого діла”. Коли Болбочана з найближчими офіцерами – полковниками Салівановським та Гайденрайхом – привезли до Петлюри, той зблід і вигукнув: “Що ви наробили?! Чого ви їх сюди привезли?!” [23] Вказана праця. – Ч. 6. – 27.03.1971. .

Болбочана помістили в 22-у кімнату київського готелю “Континенталь”. У сусідньому, двадцять першому номері, мешкав Головний Отаман.

Симон Петлюра – хоч жив через стінку – не знайшов часу зустрітися з Болбочаном і, принаймні, пояснити, за що той заарештований.

Володимир Винниченко, до якого із запитаннями про причину арешту Болбочана звернулась делегація січових стрільців, відповів, що “причиною арешту став '”недемократизм” Болбочана” [24] Войнаренко О. “Самостійник” Петлюра // Батьківщина. – Торонто. – Ч. 14. – 17 – 31.07.1971 і там подане джерело. . А Симон Петлюра сотнику 2-ї Запорозької дивізії Авраменку на запитання, в чому ж обвинувачують Болбочана, відповів: “Отаман Болбочан роз’їжджав і жив у сальон-вагоні, а то не демократично” [25] Штендера Я. Засуджений до розстрілу. – Львів: Червона Калина, 1995 і там вказані джерела. . А прем’єр-міністр Директорії Борис Мартос стверджував, що Болбочана арештували як “зрадника”, хоч саме він, Мартос, якраз і був зрадником.