Данило Шумук - За східнім обрієм [Спомини про пережите]

Поява того «конторського чиновника» новітньої «партії» мене розсмішила, але, не дивлячись на всю смішність тих політиканів з групи Воробйова, довелось нам з Таращанським і студентом обговорити ту справу і покласти їй кінець.

Довелось знову говорити з Воробйовим, щоб він закрив ту свою смішну «партійну контору». Воробйов відпекувався, що він про це нічого не знає, і наказав своєму поклонникові, щоб він більше тим не займався.

Незадовго після закриття тієї «партійної контори», однієї пам'ятної ночі мене розбудив сам Король і схвильовано сповістив мені таке:

— Оце тільки що відбулися таємничі збори у будинку контори, на яких було біля тридцяти чоловік. Ті збори таємно скликав Воробйов. І з доповіддю виступив також Воробйов. Він сказав таке: «Довольно играться в забастовку. Пора серьёзнее подумать о своём положении, а именно: лагерь нужно перевести на военное положение. Нужно создать отделения, взводы, роты, батальоны и полк. Наша задача сегодня — наметить людей в командный состав. Командный состав полка мы подберём из числа здесь присутствующих товарищей, а вот на командиров батальонов и рот мы должны назначить заочно из более авторитетных украинцев, ибо основную боевую силу в лагере представляют в основном украинцы. Задача нашего полка разоружить дивизион, освободить все лагеря Норильска, овладеть Дудинкой и пробраться на Большую землю. А там будет видно, что нужно будет делать дальше». Після тієї доповіді з присутніх сформували штаб полку і заочно призначили Панасюка, Загорулька і Кобзу командирами батальйонів. А вас, Сидорчука і Бухала — командирами рот. Оце сьогодні Воробйов буде викликати вас по одному і «офіційно» призначатиме на ті пости.

— Оце вже авантюра надзвичайної серйозности. Цей чоловік через свою самозалюбленість і буйну фантазію втратив елементарне почуття реальности. Сьогодні вранці ми його розвінчаємо з «командира полка» і з голови Страйкового комітету і покажемо йому його місце у лагері — зі злістю сказав я до Короля. — Ви, Костю, ідіть до себе і ведіть себе так, як би ніде нічого, а ми постараємось струсонути цим «фюрером» так, що йому відхочеться займатися тими авантюрами у нашому лагері.

Ситуація склалась дуже небезпечна і складна. Треба було діяти швидко і рішуче. Я післав одного свого підручного хлопця, щоб він негайно покликав до мене Загорулька, Панасюка, Кобзу, Бухала і Сидорчука. Всі прийшли стривожені таким вранішнім викликом. На зустрічі я сказав:

— Я оце вас викликав по надзвичайно важливій справі. Сьогодні вночі Воробйов скликав таємничу нараду в будинку контори. У тій нараді брало участь близько 30 чоловік бувших офіцерів-росіян. Вони там, під керівництвом Воробйова, організували штаб майбутнього полку, а нас оце шістьох заочно призначили командирами рот і батальйонів. Воробйов хоче наш страйк, організований на небувало високому рівні під усіма оглядами, завершити кривавою авантюрою. Він хоче кинути наш народ на чолі з нами на до зубів озброєний дивізіон, а сам з маленькою групкою у міжчасі втекти. Для тієї мети в нього є вже поштатний військовий уніформ з погонами капітана. Такий же самий одяг є вже і в його найближчих товаришів. Вони розробили оперативний плян, який в основному спирається на зриві котельні під самим дивізіоном і на нашу живу силу. Отже ми цей їх авантюристичний плян сьогодні вранці анулюємо і того леґендарного Воробйова з його ореолом слави розвінчаємо як «полковника» неіснуючого полку, так і з голови Страйкового комітету. Оце зараз ми всі разом ідемо у штаб комітету. Говорити з Воробйовом я буду сам, а ви лише, де треба, будете мене підтримувати.

Та, вийняткової ваги несподіванка сильно стривожила усіх моїх слухачів. Звідти ми пішли до штабу Страйкового комітету. У штабі був тільки один Шамаєв.

— Что случилось, ребята? — запитав він.

— Нам треба Воробйова по надзвичайно важливій і невідкладній справі, — сказав я.

— Я заступник Воробйова, отже всі справи торкаються мене не менше, ніж Воробйова. Говоріть, в чому полягає та ваша справа? — з відтінком зачепленої амбіції сказав Шамаєв.

— Ні, говорити по тій справі тільки з вами одним недоцільно, треба обов'язково, щоб був Воробйов.

— Федя, иди позови Воробьёва. Скажи ему, что его ждут люди, — розпорядився Шамаєв.

— Здравствуйте. В чем дело? У кого это такая нетерпежь? — невдоволено і гордо сказав Воробйов.

— Це ми такі нетерпеливі, насмілились із самого ранку вас тривожити, — відповів я.