Данило Шумук - За східнім обрієм [Спомини про пережите]

— Німці до Цумані стягнули багато війська. У своєму розпорядженні вони мають літаки й танки. Отже встояти перед ними в откритому терені ми не зможемо і тому змушені евакуюватись, — сказав Володимир.

— А чому ж вони не нападають на Медвєдєва? — запитав я. — Медвєдєв же ближче.

— Так, він ближче, червоні партизани такі ж голі й голодні, як і німці, а в нас — склади, у нас — хліб, сало, масло і м'ясо, тому-то вони минають червоних, а йдуть на нас, — сказав Володимир.

— Може як німці нападуть на Колки, то червоні з-заду вдарять на німців, а одночасно займуть і Цумань, — сказав я.

— Ні, червоні того не зроблять, навпаки, вони, коли б їм було зручно, скорше разом з німцями напали б на нас, — пояснив Залісний.

Їхали ми тихо; по дорозі спинялись з невідомих мені причин. Залізницю Ковель-Луцьк переїздили вже затемна. Дорогою я подрімував. Переїхавши залізницю, я раптом зоглядівсь, що моєї течки з документами й літературою немає. Це мене дуже занепокоїло, я ж їхав на вишкіл, а тут конспекти пропали. Тоді я насправді повірив у те, що моя течка впала з підводи увечері, як ми дрімали. Лише через декілька місяців, як Залісний зацитував одне речення, яке було в моїй чернетці особистого листування, я зорієнтувався, що мою течку вкрали тоді Володимир і Залісний. Вони думали, що в течці знайдуть якийсь матеріял проти мене. Але сподівання їх не здійснилися, у течці нічого крамольного не було. У Р… [11] [11] Назва місцевости в рукописі нечітка. нашвидкоруч довелось виготовити нові конспекти. Цього разу ми читали лекції на вийнятковому вишколі. Це був спецвишкіл районних референтів СБ. П'ять невідомих нам інструкторів читали їм спецлекції, на які нас не допускали й близько. Ми лише у визначені нам години приходили читати свої лекції суспільно-політичного й гуманітарного змісту. На вишколі було 56 молодих, красивих і здорових xлопців. Всі вони були добре зодягнені й задоволені самі собою. Цілий місяць я ходив читати їм по дві годині вдень політику й геополітику. Тоді саме я мав змогу добре приглянутися, кому організація доручила вирішувати жити чи не жити тим або іншим людям. Це були ніби навмисне підібрані найтупіші люди. На попередніх вишколах ані серед мужчин ані серед жінок таких тупиць не траплялось. Серед 56 чоловіка всього навсього п'ятьох засвоювали матеріял і розуміли про що йдеться, а решта, як то кажуть: ані в зуб поїси! Читати лекції на такому вишколі було зовсім нецікаво, а проводити бесіди з тими людьми було абсолютно неможливо!.. Вони просто не здатні були мислити. Але це все їм зовсім не шкодило думати про себе, що їм уже нічого вчитись, що вони свою роботу добре знають і бездоганно її виконують. Цей вишкіл був для мене найтяжчим випробуванням. У міжчасі я, випадково, зустрівся з Ящуром і, відчуваючи до нього якесь особливе довір'я, запитав:

— Чому це в СБ, наче навмисно, підібрані всі здорові, красиві, добре зложені, але дуже тупі й обмежені люди?

— А де ви бачили, щоб поліція була мудра, мисляча й розсудлива? Таких у поліції не треба, — просто зплеча відповів Ящур, а після павзи додав: — Я у свій час настоював на тому, щоб в ОУН ввели вивчення марксизму й ленінізму, доводячи, що не можна ефективно боротися з ворогом, достеменно не знаючи його. За це мене хотіли викинути з організації, але все скінчилось тим, що зняли з окружного провідника й направляють на якусь іншу роботу десь аж на Крем'янеччину. Отаке то в нас діється!..

У той час Січ перемістилась у села Владинополь, [12] [12] У рукописі — нечітко. Олеськ і Овлочин Володимирського повіту. Перемістилась туди й лікарня.

Після вишколу Лісовика направили десь у Рівенську область, а мені в письмовому порядку доручено було проробити «Постанови третього Надзвичайного Великого Збору ОУН». Через декілька днів приїхав Крилач і ми з ним уложили графік зібрань людей зі східніх областей в кожному районі, на яких я мав зачитати «Постанови третього Надзвичайного Великого Збору» і відповідно проінтерпретувати їх. Йшлося про те, щоб люди зі східніх областей мали ясну уяву про те, за що бореться ОУН. Згідно уложеного нами графіка Крилач дав указівки всім районовим провідникам, щоб вони на вказане число підготовили відповідну кількість продуктів та забезпечили домівкою для зборів і явкою всіх наших східняків. Районові провідники вказівки свого зверхника завсіди виконували блискуче. Все було зроблено своєчасно й акуратно. 3 Володимирського району всіх східняків було скликано в село Владинополь до школи. Ідучи до Владинополя, у селі Верба, я зустрів Коршуна, на прізвище Дідух, з Горохівщини. Він якраз їхав з Владинополя. Його тоді зняли з командира куреня за те, що він на власну руку вів «переговори» з Федоровим і відпустив червоним партизанам масло з маслозаводу у підзвітній господарчій референтурі ОУН. До мене Коршун віднісся тоді чомусь вийнятково заграваюче, а я відповів йому байдужою ввічливістю. Схвалювати його цей вчинок, чи гудити я не став. У Владинополі в школі було зібрано щось із 75 чоловіка. Серед зібраних були учительки, агрономи, лікарі, колишні солдати та офіцери Радянської Армії. В більшості слухали вони цей документ з цікавістю, я б сказав, хоча всі добре знали про те, що тим ідеям здійснитись не суджено. Звичайно, в інтерпретацію тих ОУН-івських ідей я вкладав усе свою ідею. У тому якраз таїлась уся суть моєї роботи, що я мав змогу протискати на вишколах, у своїх виступах, вільних бесідах і статтях свої власні ідеї, які зложилися у мене в наслідок досвіду і роздумів. Програмові постанови я читав й інтерпретував два дні по шість годин.