Йосиф Сліпий - Спомини

У 1943–1944 pp. були проведені масові депортації калмиків, інгушів, чеченців, карачаївців, балкарців, кримських татар, ногайців, турків-месхетинців, понтійських греків — як правило, під приводом звинувачень у колабораціонізмі, які поширювалися на весь народ без винятку. Були зліквідовані й автономії, що їх мали декотрі з цих народів. У 1948 р. був виданий указ, що забороняв представникам депортованих народів повертатися на батьківщину. Але вже в 1957–1958 pp. деяким із цих народів (калмикам, чеченцям, інгушам, карачаївцям і балкарцям) було дозволено повернутися в місця колишнього проживання, а їх автономії — відновлено.

Йосиф Сліпий натякає на напругу, а зрештою й розрив дипломатичних відносин між Югославією і СРСР у 1948–1955 pp., що його викликало небажання югославського керівництва йти у фарватері сталінської політики. Тільки після смерти Сталіна, у 1955 p., між Югославією і СРСР була підписана декларація про взаємоповагу та невтручання у внутрішні справи.

12 грудня 1956 р. в Москві між СССР і Японією була підписана спільна декларація, яка припинила стан війни і врегулювала відносини між двома країнами.

“Поларіс” (Polaris) — балістична ракета для підводних човнів, розроблена у США в другій половині 1950-х років і прийнята на озброєння у листопаді 1960 р. У цьому ж році США та Великобританія підписали угоду про базування американських підводних човнів, озброєних атомними ракетами, у Шотландії, в північній частині затоки Ферт-оф-Клайд. Згодом, у 1962 p., президент США Кеннеді та британський прем’єр-міністр Макміллан підписали угоду про постачання цих ракет Великобританії в обмін на надання нею бази для американських підводних човнів у Шотландії.

“Дамоклів меч” — небезпека, що постійно нависає над кимось.

Англійський прем’єр-міністр у 1957–1963 pp. Гарольд Макміллан (Harold Macmillan) був першим західним лідером, який офіційно відвідав СРСР після Другої світової війни. У контексті цього візиту (21 лютого — 3 березня 1959) Макміллан відвідав також і Київ. Незабаром після цього між СРСР і Великобританією була підписана торгова угода на п’ять років та угода про зв’язки у сфері науки, техніки і гуманітарної освіти на 1960–1961 pp.

При висвяченні Клима Смолятича його, замість патріяршого благословення, благословили реліквією, яку Володимир Великий привіз свого часу з Корсуня до Києва — головою св. Климента. Це було зроблено на взір того, як у Царгороді нового патріярха благословляли рукою св. Йоана Хрестителя.

Хіба — у Й. Сліпого часто вживається у значенні пол. chyba: адже ж, чейже.

Ігнатій Оксенович-Старушич (†1650) — єпископ Могилівський, професор і ректор Києво-Могилянської академії, ігумен Київського Видубицького монастиря. Був визначним проповідником, помер невдовзі після хіротонії у 1650 р. У своєму “Казанні” на похороні князя Ігоря Святополка-Четвертинського засуджував козаків як “бунтівників”.

Йосафат Кунцевич написав кілька полемічних творів на захист унії: “О фальшованю писем словенских”, “О старшинстві св. Петра”, “О крещенії Владимира”, “Катехизис” та інші. Коли його почали звинувачувати у переслідуванні православних, він відповів на ці закиди листом до канцлера Льва Сапіги від 22 квітня 1622 р. (текст листа див. у вид.: Н. Коялович. Литовская церковная Уния , т. 2. Санкт-Петербург 1861, с. 336, а відповідь на нього Сапіги у вид.: Вестник юго-западной и западной России , т. 1, вип. 2. Київ 1862, с. 65–79).

Лінія Одра — Ниса — сучасний німецько-польський кордон, встановлений після Другої світової війни, що проходить по річках Одра та Ниса. Після Другої світової війни польський кордон з Німеччиною був зміщений на захід за рахунок колишніх німецьких територій як компенсація за втрачені Польщею землі Західної України та Західної Білоруси. Німецька Демократична Республіка визнала цей кордон у 1950 p., але Західна Німеччина відмовлялася його визнавати до 1970 p., коли визнала його de facto; визнання de jure відбулося тільки в 1990 р. й було одною з умов об’єднання Німеччини.

Лат.: Audiatur et altera pars — слід вислухати й іншу (протилежну) сторону, треба вислухати і обвинувача, і обвинуваченого.

Ця фраза “Lieb’ Vaterland, magst ruhig sein!” (“Будь спокійна, люба Вітчизно!”) взята з приспіву німецької ліричної пісні “Сторожа на Райні” (“Die Wacht am Rhein”). Написана під час Райнської кризи 1840 р. швабським торговцем Максом Шнекенбюрґером, ця патріотична пісня за часів Бісмарка та франко-пруської війни (1870–1871) стала неофіційним гімном Пруссії. Вона залишалася популярною також і в часи Першої та Другої світових воєн. Її мотиви широко використовувалися в музиці та кінематографії протягом усього XX ст. Йосиф Сліпий, очевидно, не раз мав нагоду чути цю пісню під час своїх студій в Інсбруку.