Йосиф Сліпий - Спомини

Лат.: “si parva magnis comparare liceat” — якщо личить порівнювати мале з великим. Крилатий вислів з Вергілієвої “Георгіки”, IV, 176.

Рос.: “виправлення”.

Лат.: “Historia magistra vitae est” — “Історія — вчителька життя”. Крилата фраза, що походить з Ціцеронового трактату “Про оратора” (II, 9, 36).

Е. Шлеев. О единоверии // ЖМП 6 (1950) 34–43 (цитата із с. 34).

В оригіналі написано українською транслітерацією “стат про раціоне волунтас”. Латинська сентенція, що походить з Ювеналових “Сатирів”, VI, 219–223, де знатна римлянка, невдоволена рабом, вимагає від свого чоловіка покарати його на смерть, кажучи: “Hoc volo, sic jubeo, sit pro ratione voluntas” (“Я цього хочу, я так наказую, нехай замість доказу буде моя воля”). Вислів став крилатим і вживається в судовій практиці, коли замість розуму критерієм виступає особиста сваволя судді чи законодавця.

Амінторе Фанфані (Amintore Fanfani, 1908–1999) — видатний італійський політик, представник Християнсько-демократичної партії Італії. Займав посади міністра праці, сільського господарства, закордонних та внутрішніх справ тощо; шість разів був прем’єр-міністром Італії (1954, 1958–1959, 1960–1962, 1962–1963, 1982–1983, 1987); у 1965–1966 pp. був головою Генеральної Асамблеї ООН; влітку 1978 — тимчасовим президентом Італії. Про нього див.: Pier Emilio Acri. Amintore Fanfani: l’uomo, lo statista e le sue radici. Ferrari 2009.

Рос.:… “яка за ще не застарілою класифікацією називається європейською? Чи можемо ми з вами культивувати те добре, що є в цій традиції, і виносити з неї конструктивні елементи з метою зміцнення миру?” Цю та наступну цитати Йосиф Сліпий подає за газетою “Правда” 4.VIII.1961.

Рос.: “які дедалі гучніше вимагають перегляду повоєнних кордонів Німеччини, повернення так званих утрачених земель. Народи Европи не можуть байдуже дивитися на те, як активізуються сили, що прагнуть змінити становище, яке склалося після Другої світової війни. Думаю, що й італійський народ із настороженістю спостерігає за станом справ у Західній Німеччині”.

Останні кілька слів нерозбірливі.

Роман Руденко (1907–1981) — радянський державний діяч, родом з Чернігівщини. В 1944–1953 — генеральний прокурор УРСР. У 1945–1946 pp. виступав головним обвинувачувачем від СРСР на Нюрнберзькому процесі, учасник і організатор низки міжнародних конгресів і конференцій для боротьби з нацизмом і мілітаризмом, завдяки чому став діячем світового масштабу. Після смерти Сталіна Руденко став Генеральним прокурором СРСР і обіймав цю посаду до самої смерти (1953–1981); вів слідство у справі Берії, ініціював та брав участь у процесі реабілітації жертв сталінських репресій. Про нього див.: Александр Звягинцев. Руденко . Москва 2007.

Насправді ця скарга була надіслана 25 лютого 1960 р. голові Верховного суду СРСР Олександру Горкіну (1897–1988, на посаді в 1957–1972). Текст скарги Йосифа Сліпого до Верховного суду див. у: Архів Згромадження сестер милосердя св. Вікентія, спр. 14 (опубл. у вид.: І пізнаєте правду , док. № 1, с. 145–154).

Див. постанову заст. начальника відділу нагляду за слідством в органах держбезпеки Прокуратури УРСР, старшого радника юстиції Г. Малого від 7 лютого 1961 p., затверджену заступником прокурора УРСР І. Андерихіним 8 лютого 1961 р. // ГДА СБУ, ф. 6, спр. 67829, т. 10, арк. 498–502.

Прокурором УРСР з серпня 1953 до лютого 1963 р. був Денис Панасюк (1900–1984). Про нього див. “Спомини”, прим. 468 [у електронній версії — прим. 683. — Прим. верстальника ].

ІА УГКЦ, ф. Archivium Patr. S. Sofia, спр. 29: Curia Romana, 1963, т. 2, арк. 1-18.

Там само, арк. 19–21.

Про всі три спроби переговорів з радянською владою та свою позицію у них Йосиф Сліпий написав 30 квітня 1963 р. окремий звіт для кардинала Чіконьяні. Не публікуємо його тут, бо він в основному повторює та підсумовує інформацію, яка детальніше представлена в інших опублікованих тут документах. Див.: Лист Йосифа Сліпого до кардинала Амлето Чіконьяні від 30 квітня 1963 р. // ІА УГКЦ, ф. Archivium Patr. S. Sofia, спр. 28: Curia Romana, 1963, т. 1, арк. 275–279.

Інтронізація папи Павла VI відбулася 30 червня о 6 годині вечора на площі св. Петра, а меморіял датується наступним днем (1 липня 1963 p.).

Лат.: “sanctae memoriae”.

Італ.: “ultimo scorso”.

Італ.: Eminentissimo.

Лат.: “простершись коло ніг Вашої Святости”.