Йосиф Сліпий - Спомини

Під “товаришами” Бєляєва Сліпий, напевно, має на увазі художника-ілюстратора Віктора Григор’єва (1903–1982), що своїми карикатурами ілюстрував книжки Бєляєва, та українського письменника Михайла Рудницького (1889–1975), що виступив як співавтор Бєляєва у збірці памфлетів “Під чужими прапорами” (Київ 1956, 1958). Рудницький був вихідцем з відомої української родини, мав ступінь доктора філософії, знав кілька європейських мов, був автором наукових праць, віршів, новел, нарисів, спогадів з літературного і мистецького життя. З 1944 р. очолював кафедру англійської філології у Львівському державному університеті ім. І. Франка, до 1947 р. був деканом факультету іноземних мов. Його участь у написанні збірки “Під чужими прапорами” сумнівна. Імовірно, його просто змусили прийняти співавторство як вияв лояльности до радянської влади та каяття за колишні “націоналістичні гріхи”. На наклепницький характер цієї книжки Йосиф Сліпий скаржився у 1956 р. в Міністерство внутрішніх справ СРСР.

Дезавуювати (від франц. desavouer) — тут: компрометувати, осуджувати.

Пальміро Тольятті (Palmiro Togliatti, 1893–1964) — італійський політичний діяч, довголітній лідер італійської Комуністичної партії (1926–1964). У 1940–1944 pp. жив у Москві та виступав по московському радіо під псевдонімом Маріо Корренті. Згодом повернувся в Італію, але не раз приїжджав до СРСР. Помер 21 серпня 1964 під час відвідин СРСР у м. Ялта. Про нього див.: Giancarlo Lehner. Palmiro Togliatti Biografia di un vero stalinista . Milano 1991; Elena Agarossi, Victor Zaslavsky. Stalin and Togliatti: Italy and the Origins of the Cold War . Bologna 1997 (перевид.: Stanford 2011).

Фраза з “Пана Тадеуша” Адама Міцкевича: “[Ці давні сховища у глибині лісів стрільці звуть маточник…]. Ведмедю, дурнику, якби ти там сидів, то Войський би тебе повік не прислідив” (перекл. М. Рильського — Адам Міцкевич. Вибрані твори . У 2-х томах, т. 2. Київ 1953, с. 90). Ця фраза стала крилатим висловом із значенням: “Сиди, дурню, вдома із своєю дурістю”.

Латинське прислів’я: “ Quieta non movere ” (буквально: не рухати те, що лежить спокійно) — не порушувати існуючих традицій, не виступати проти усталеного порядку, зберігати “status quo”.

Андрій Вишинський (1883–1954) — радянський юрист і державний діяч. З 1935 — генеральний прокурор СРСР, обвинувач на гучних політичних процесах сталінської доби. У 1940–1949 pp. був заступником міністра закордонних справ, у 1949–1953 — міністром закордонних справ СРСР, а в 1953–1954 — постійним представником СРСР в ООН. Дін Ґудергем Ачесон (Dean Gooderham Acheson, 1893–1971) — відомий американський політик, один з творців плану Маршалла та НАТО, у 1949–1953 pp. був державним секретарем США в адміністрації президента Гаррі Трумена. Після відставки залишався впливовим політиком та неофіційним радником президентів Кеннеді, Джонсона та Ніксона. І Вишинський, і Ачесон були кваліфікованими юристами та спеціялістами з міжнародного права. Основним полем їхніх дискусій були засідання Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Про Вишинського див.: Александр Звягинцев. Прокуроры двух эпох: Андрей Вышинский и Роман Руденко . Москва 2001. Про Ачесона див.: Robert L. Beisner. Dean Acheson: A Life in the Cold War. New York 2006.

Тут додана єдина власноручна примітка Йосифа Сліпого: “Свій вирок я міг прочитати щойно аж після 15-ти літ”.

Патріс Емері Лумумба (Patrice Emery Lumumba, 1925–1961) — конголезький політичний діяч ліво-націоналістичних поглядів, перший прем’єр-міністр Демократичної Республіки Конґо після проголошення її незалежности в червні 1960 р. Його радикальна антизахідна політика стала причиною інспірованої Заходом громадянської війни, в ході якої він був усунутий з посади, ув’язнений, а згодом, після спроби втечі, схоплений і вбитий (17 січня 1961). На момент написання скарги (лютий 1961) ця подія активно обговорювалася в пресі.

Рос.: “полоненого не кривдять”.

Рос.: “Врахуйте, митрополите, що ви не сидите за те, за що вас судили, але з інших міркувань”.

Рос.: “Якщо би ви не були митрополитом, то ви би тут не сиділи”.

“Сізіфова праця” — крилатий вислів з поеми Гомера “Одісея”, де в 11 пісні розповідається про корінфського царя Сізіфа, який за образу богів був засуджений Зевсом піднімати на гору важкий камінь, який щоразу скочувався вниз. Вислів вживається на означення важкої та безплідної праці.