Йосиф Сліпий - Спомини

Петро Рауда (Petras Rauda, 1894–1974) — литовський католицький священик Вільнюської архидієцезії, родом з Радзивілішок. Висвячений у 1917 p., душпастирював у Янишках, згодом в Утені. В роки Другої світової війни рятував євреїв від знищення. У 1944 р. став почесним каноніком та віце-ректором Каунаської духовної семінарії. Після війни заарештований і засуджений на вісім років ув’язнення. Покарання відбував у таборах Туринська, Окунева, Молотовська. Після звільнення повернувся до Литви, але в 1957 р. був знову заарештований за написання щоденника, в якому описував своє життя в таборах; засуджений на 10 років. Покарання відбував у Мордовії, де й зустрівся та заприятелював з митрополитом Йосифом Сліпим. Після п’яти років ув’язнення був звільнений за станом здоров’я і повернувся до Литви, у 1965 р. цілком осліп, однак продовжував служити в м. Сведасай (Паневежиська дієцезія). Помер 7 березня 1974 р. у м. Сведасай. Залишив спогади під назвою “Незбагненні дороги Твої, Господи”: Petras Rauda. Nesuprantami mums tavo, Viespatie, keliai: atsiminimai / ред. J. Boruta, E. Neniśkyte, A. Katilius. Vilnius 2000.

Альфонс Сварінскас (Alfonsas Svarinskas, 1925–2014) — литовський католицький священик, дисидент, довголітній політв’язень радянських таборів (1946–1956, 1958-1964 і 1983–1988). Навчався в Каунаській духовний семінарії (з 1942), після четвертого курсу (1946) був заарештований за підтримку “лісових братів” (литовського націоналістичного підпільного руху) і засуджений на 10 років таборів із позбавленням прав на п’ять років. Покарання відбував у Мінлагу (селище Абезь, Комі АРСР), де в 1954 р. був таємно рукоположений на священика єпископом П. Раманаускасом. Після звільнення повернувся в Литву (1956), але в 1958 р. був знову заарештований за зберігання “антирадянської літератури” і засуджений на шість років таборів. Покарання відбував у Дубравлагу (Мордовія), де познайомився з митрополитом Йосифом Сліпим. У “Споминах” митрополит сам описує, як Сварінскас, маючи досвід табірного фельдшера, врятував йому життя в таборі, внаслідок чого сам потрапив до карцера та був переведений до тюрми суворого режиму. Дізнавшись про своє звільнення, Йосиф Сліпий хотів забрати Сварінскаса з собою до Риму як особистого секретаря, але це виявилось неможливо. Сварінскас відбув свій термін ув’язнення в 1964 р. і повернувся в Литву, де служив на парафії в селищі Відуклі та був співзасновником і активним членом Комітету захисту прав віруючих. Митрополит Сліпий підтримував з ним листування до кінця життя. Дізнавшись про арешт Сварінскаса в 1983 p., Йосиф Сліпий відразу написав листа солідарности до братів-литовців, називаючи Сварінскаса “славою Литовської Католицької Церкви і народу” та порівнюючи його вірність йому у в’язниці до вірности Тита апостолові Павлу. Сварінскас був засуджений на сім років ув’язнення і три роки заслання. Покарання відбував у Пермських таборах. Влітку 1988 р. був помилуваний і звільнений на прохання президента США Рональда Рейгана, після чого виїхав за кордон (це було умовою звільнення). Через три місяці після звільнення відвідав могилу патріярха Йосифа Сліпого у Римі й дав владиці Івану Хомі додаткові свідчення про роки свого ув’язнення з митрополитом Йосифом. Після проголошення незалежности Литви повернувся на батьківщину й став спочатку канцлером Каунаського архиєпископа (1990–1991), а потім головним капеланом Збройних сил Литви (1991–1995). 24–27 серпня 1992 р. брав участь у перепохованні тлінних останків патріярха Йосифа у Львові. Помер у Вільнюсі 17 липня 2014 року.

Йонас Бальчунас (Jonas Balčiūnas, 1927–2008) — литовський римо-католицький священик, родом з міста Пасваліс. Закінчив Каунаську семінарію, висвячений у 1949 p., служив сотрудником спочатку в Пасвалісі, а згодом у кафедральному храмі в Паневежисі (1951–1954), у 1954 р. заарештований і засуджений на 10 років ув’язнення. Через рік повернувся до Литви як інвалід, однак у 1956 р. знову був арештований і засуджений. Покарання відбував у таборах Тайшета та Потьми. Після звільнення у 1965 р. повернувся в Литву і служив сотрудником, а потім адміністратором у м. Салакас. Його активна релігійна діяльність стала причиною зорганізованого КДБ замаху на його матір Анну Бальчунас. Після цієї трагедії йому довелося покинути Салакас. У 1992–2008 pp. служив у рідному місті Пасваліс. Помер 2 травня 2008 р. У 2008 р. вийшла збірка його листів з ГУЛАГу “Світло в темряві: Листи з ГУЛАГу”: Jonas Balčiūnas. Šviesa tamsoje: Laiškai iš Gulagų. Klaipeda 2008.

Франциск (Пранас) Рачунас (Pranas Račiūnas, 1919–1997) — литовський римо-католицький священик, монах-маріянин, родом з Маріямполя. У 1937 р. вступив до згромадження маріян і через три роки склав вічні обіти, в 1940–1944 pp. навчався на богословському факультеті Каунаського університету, у 1943 р. рукоположений на священика, душпастирював на парафіях Варени, Паневежиса, Каунаса. Як активний душпастир у 1949 р. був заарештований більшовиками і засуджений на 25 років ув’язнення з конфіскацією майна. Покарання відбував у Озерлагу та Дубравлагу (з 1961). У 1961 р. зустрічався з митрополитом Йосифом Сліпим у Сосновці, коли той повернувся до табору в Явас після переговорів у Києві. Всього провів у таборах 17 років. За цей час написав шість томів релігійних творів, які переслав у Литву. У 1965 р. термін його ув’язнення був зменшений до 10 років і Рачунас був звільнений у зв’язку із закінченням терміну. Після звільнення повернувся в Литву, в м. Друскінінкай. У 1965-1990-х роках душпастирював у Литві, активно виступав на захист Католицької Церкви, писав петиції та заяви до Брежнєва, Андропова і Горбачова, був одним з творців “Хроніки Литовської Церкви”, редактором підпільного культурно-патріотичного видання “Auśra” (“Світанок”), одним з організаторів підпільної семінарії маріян у 1971 р. У 1966 р. написав Йосифу Сліпому вітального листа з нагоди 50-ліття священичих свячень. У 1990–1991 pp. був настоятелем храму св. Людовіка в Москві, а тоді знову повернувся в Литву, де викладав і працював як капелан Литовської академії сільського господарства. Помер 24 серпня 1997 р. в Каунасі.