Йосиф Сліпий - Спомини

Я говорив про це з одним із ваших губернаторів, і він висловив здивування тим, що Радянський Союз з усіма своїми атомними бомбами боїться Німеччини. Я сказав йому, що він не розуміє суті справи. Звичайно, ми можемо знищити Німеччину, і то за кілька хвилин. Чого ми боїмося, то це того, що Німеччина, переозброївшись, може своїми діями втягнути у війну Сполучені Штати. Ми боїмося, що Німеччина може розв’язати всесвітню атомну війну. Мене дуже дивує, що американці не усвідомлюють: в Німеччині є групи, які хотіли б знищити Радянський Союз. Скільки разів вам треба обпектися, щоб почати остерігатися вогню?”

Я запитав першого секретаря: чи не здається йому, що небезпека, яку він вбачає в переозброєнні Німеччини, — це частина іншої, більшої небезпеки, пов’язаної з тим, що ми живемо в світі беззаконня, де кожна держава сама визначає умови власної безпеки, і в результаті цього на планеті наростає анархія й готується ґрунт для нової всесвітньої війни. Чи не думає він, що єдина запорука безпеки чи то для СРСР, чи для будь-якої іншої країни — це зміцнення Організації Об’єднаних Націй?

Він відповів, що Радянський Союз не вважає ООН за справді об’єктивну миротворчу силу. “Сполучені Штати мають в ООН непропорційно великий вплив, — сказав він, — а тому ООН завжди була більше знаряддям американської зовнішньої політики, аніж безсторонньою всесвітньою організацією”.

Я зауважив, що Сполучені Штати мають аналогічні застереження щодо головного органу ООН, відповідального за безпеку в світі — Ради безпеки — саме через той вплив, який завдяки своєму праву вето має в Раді Радянський Союз. Утім, не вдаючись у дальше обговорення тих вад, які властиві Організації Об’єднаних Націй, я запитав, чи не вважає він, що слід було б докласти рішучих зусиль для перетворення ООН на адекватний, об’єктивний і безсторонній міжнародний орган, що стояв би на варті законности й миру в світі.

“Ви що, думаєте, я погоджуся з існуванням такої ООН, яка буде приходити до нас у країну й указувати нам, що ми маємо робити?

Звичайно ж ні. Навпаки. Завданням ООН має стати захист невід’ємного суверенітету кожної країни, великої чи малої, а для цього ООН повинна мати реальні повноваження у справах, що стосуються спільної безпеки всіх держав.

Ми не відкидаємо ніякої ідеї, яка може сприяти утвердженню справжнього миру, — сказав він, — якщо тільки ніхто не пробуватиме відняти в нас здобутки нашої революції”.

Я повернувся до питання, яке перший секретар порушив був кілька хвилин перед тим, коли він зауважив, що Сполучені Штати добиваються проведення інспекцій як умови заборони ядерних випробувань насамперед для того, щоб вести в СРСР шпигунську діяльність.

“На мою думку, — сказав я, — президент Кеннеді щиро прагне домовитися про заборону ядерних випробувань. Він справді зацікавлений у поліпшенні відносин з Радянським Союзом”.

Генеральний секретар поглянув на мене, звівши брови, немовби кажучи: “Ну-ну, давайте далі”.

Я дав зрозуміти, що багато політичних експертів у Сполучених Штатах вважають, що ні один з претендентів на президентське крісло чи то від Демократичної, чи то від Республіканської партії не був так рішуче налаштований покласти край Холодній війні та створити передумови для конструктивних відносин з СРСР, як Кеннеді.

Перший секретар сказав, що коли так, то “я постараюся не відставати від нього на шляху до цієї мети”.

Я знову підвівся й почав дякувати Хрущову за гостинність.

“Перш ніж ви підете, дозвольте мені передати вам дещо для папи й для президента Кеннеді, — сказав він. — Просто різдвяні привітання”. Він висунув шухляду й витягнув кілька офіційних бланків з витиснутим зображенням кремлівського Палацу з’їздів, а тоді власноруч написав два короткі привітання папі й президенту Кеннеді. Закінчивши, він передав незапечатані конверти Олегу Бикову й сказав, щоб той переклав обидва листи.

Мене вразило, що в посланні до папи Хрущов вживав релігійну термінологію, чого менш за все можна було очікувати від керівника Компартії Радянського Союзу. Він прямо говорив про свято Різдва і в цю святкову пору бажав Святому Отцю доброго здоров’я [929]. В листі до Кеннеді він просто бажав йому здоров’я та добробуту з нагоди свят.

Уже прямуючи до дверей, Хрущов попросив мене передати різдвяні вітання також і отцю Морліону, подякувати йому за його участь в організації нашої зустрічі й сказати, що перший секретар був би радий, коли б той відвідав його в Москві. “Коли він до мене приїде, то навіть не муситиме скидати свою сутану”. Хрущов усміхнувся.