Йосиф Сліпий - Спомини

5.VIII.1961

Київ, тюрма

Йосиф Сліпий

Генеральному прокурору СССР Руденко [809]

от зк. Слипого Йосифа Ивановича

рожд. 1892 г. сужд. к 7 летам по 62 ст. Уголовн. Код. Украины

адрес: Киев, Изолятор, ул. Короленко № 33

В 1960 г. (примерно в месяце августе) я послал жалобу в порядке надзора Верховному Суду СССР в Москве на мой приговор от 17.VI.1959 г. [810]На это я получил от Генер. Прокуратуры СССР в Москве ответ (29 декабр. 1960. № 3/4-382-60), что моя жалоба направлена Генеральному прокурору Советской Украины. Дня 17.11.1961 Генеральный прокурор Украны решил мою жалобу неудовлетворительно [811]. Так как Генеральный прокурор Украины [812]первый раз решал это дело, то, конечно, он не может решать жалобы на свой приговор и свое постановление. В последствии он и оставил в силе свое первое решение. Во-вторых, Генеральный прокурор Украины отнесся невнимательно к моей жалобе и моим доказательствам против приговора 17.VI.1959. Поэтому я убедительно прошу затребовать из Киева мое дело и пересмотреть мою жалобу, так как я сужден неправильно и незаконно. Тоже прошу взять во внимание, что я 70-летний инвалид, коечно больной, во время 17-летнего заключения заболел тромбофлебитом, атериосклерозом, кардиосклерозом, миокардитом и легочными заболеваниями, и поэтому прошу освободить меня из-под стражи.

3 мая 1961

Йосиф Слипый

Переклад

Генеральному прокурору СРСР Руденкові

від в’язня Сліпого Йосифа Івановича,

нарожденого 1892 року, засудженого до

7 років за ст. 62 Карного Кодексу України,

адреса: Київ, Ізолятор, вул. Короленка № 33

У 1960 році (приблизно в серпні) я вислав скаргу в порядку нагляду Верховному Судові СРСР у Москві на мій вирок від 17.VI.1959 р. На це я отримав від Генеральної прокуратури СРСР у Москві відповідь (29 грудня 1960 року № 3/4-382-60), що моя скарга скерована до Генерального прокурора Радянської України. Дня 17.11.1961 Генеральний прокурор України полагодив мою скаргу незадовільно. Оскільки Генеральний прокурор України вирішував цю справу першого разу, то він, звичайно, не може вирішувати скарги на свій вирок і свою постанову. Як наслідок, він залишив у силі своє перше рішення. По-друге, Генеральний прокурор України неуважно поставився до моєї скарги та моїх доказів проти вироку 17.VI.1959. Тому я настійливо прошу затребувати з Києва мою справу і переглянути мою скаргу, оскільки я суджений неправильно і незаконно. Також прошу взяти до уваги, що я 70-літній інвалід, ліжковий хворий, за час 17-літнього ув’язнення захворів тромбофлебітом, атеріосклерозом, кардіосклерозом, міокардитом та легеневими захворюваннями, і тому прошу звільнити мене з-під варти.

3 травня 1961

Йосиф Сліпий

Невдовзі після свого звільнення та приїзду до Риму митрополит Йосиф Сліпий написав послідовно у 1963 р. два документи, — до папи Івана XXIII та папи Павла VI, — в яких подав короткий звіт про стан підпільної УГКЦ за “залізною завісою”.

В Історичному архіві УГКЦ в Римі зберігся повний текст лише другого меморіялу до папи Павла VI від 1 липня 1963 р. Він знаходиться у тій частині архіву патріярха Йосифа Сліпого, що була упорядкована ще Іваном Хомою та названа ним “Патріярший архів Св. Софії” [813]. До цього меморіялу під тією самою датою долучено ще один, менший лист до Павла VI [814], про який буде сказано дещо нижче. Сукупно ці два документи мають 23 аркуші (два з яких — непагіновані).

Тексти цих меморіялів включають два різні початки, основний текст одного з меморіялів та дві кінцівки. Цікаво, що початкові сторінки меморіялу до папи Івана XXIII просто вкладені у том, а початкові сторінки меморіялу до папи Павла VI — підшиті. Все ж, і одні, і другі включені до наскрізної пагінації тому. Якщо початки меморіялів суттєво відрізняються змістом, то їх кінцівка — лише заміною одного слова на синонімічне. При порівняльному аналізі сторінок вимальовується така картина:

арк. 1–2 та один непагінований — початок (стор. 1–2 машинопису) меморіялу до Івана XXIII (на арк. 1 та непагінованому аркуші — власноручні поправки митр. Йосифа Сліпого до стор. 1–2, на арк. 2 — стор. 2 без правок);

арк. 3 — початок (стор. 1 машинопису) меморіялу до Павла VI;

арк. 4-16 (стор. 2-14 машинопису) — текст одного з меморіялів (фактично, спільний для обох);

стор. 15 (вкладена між арк. 16–17, не підшита, на непагінованому аркуші) — кінцівка меморіялу до Івана XXIII;