Віктор Савченко - Павло Скоропадський — останній гетьман України

1957 року, після смерті свого брата, Марія Монтрезор-Скоропадська перебрала на себе верховне керівництво гетьманським рухом і провід СГД, її чоловік стояв на чолі цього руху ще за часів його створення у 1920-х роках. Єлизавета Скоропадська очолила гетьманський рух 1959 року, після смерті Марії. По смерті Єлизавети гетьманський рух «перейшов» до Олени Скоропадської-Отт. У 50—60-ті роки XX століття, у зв’язку з вимиранням першого покоління української політичної еміграції, гетьманський рух потроху загасав, щоб на початку 80-х перестати подавати ознаки активності.

Нам залишається аналізувати, бо відповіді на питання, хто був Павло Петрович Скоропадський, іще немає. Можливо, з’явиться вона тільки тоді, коли історики знайдуть в архівах спеціальних служб Франції та Англії нові документи стосовно колишнього гетьмана, і виявиться, що він був аж ніяк не германофіл, не прибічник Гітлера і навіть не завзятий прихильник Української держави… він був іншим.

Андріївський О. З минулого. — Т. 2. Від Гетьманату до Директорії. — Берлін, 1923.

Берти Ф. За кулисами Антанты. — М.; Л., 1927. Велика Українська революція: Календар подій. — Нью-Йорк, 1967.

Верига В. Визвольні змагання в Україні. 1914–1923. — Т. 1. — Львів, 1998.

Верстюк В. Украинская Центральная Рада. — К., 1997.

Винниченко В. Відродження нації. Ч. 2.— К., 1990.

Винниченко В . Щоденник. — Т. 1. — Едмонтон — Нью-Йорк, 1980.

Войноренко О. З гетьманських часів: Спогади самовидця з 1918 р. — Детройт, 1950.

Врангель В. Воспоминания. — Т. 1. — М., 1992.

Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 р. // Студії з архівної справи та документознавства. — Т. 5. — К., 1999.

Голубко В. Армія Української Народної Республіки. 1917–1918. — Львів, 1997.

Гольденвейзер А. Из Киевских воспоминаний // Архив русской революции. — Т. 6. — М., 1991. — С. 161–303.

Горелов В. Павло Скоропадський — Гетьман Української держави. — К., 1995. Гражданская война на Украине. 1918–1920: Сб. документов и материалов. В 3-х тт. и 4-х кн. — К., 1967.

Гуль Р. Киевская эпопея// Архив русской революции. — Т. 2. — М., 1991.

Деникин А. И. Очерки русской смуты. Белое движение и борьба Добровольческой армии. — Минск, 2002.

Деникин А. И. Очерки русской смуты. Вооруженные силы Юга России. Распад Российской империи. — Минск, 2002.

Дорошенко Д. Історія України. 1917–1923 рр. — Т. II. Українська гетьманська Держава 1918 року. — К., 2002.

Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле. — Т. 2. — Прага, 1924. За велич нації. У роковини відновлення Української гетьманської держави. — Нью-Йорк, 1955.

Заставенко Г. Крах німецької інтервенції в Україні в 1918 р. — К., 1959.

Зенъковский В. Пять месяцев у власти: Воспоминания. — М., 1995.

Іваненко М. Вільні козаки// Український засів. — 1993. — № 4. — С. 50–65.

Історія Січових стрільців. — К., 1992.

Карпенко О. Ю. Імперіалістична інтервенція на Україні. 1918–1920. — Львів, 1964.

Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань. — Львів, 1995.

Коновалець Є . Причинки до історії української революції. — [Б. м.], 1948.

Копиленко О. Л. «Сто днів» Центральної Ради. — К., 1991.

Королів В. Кінець гетьманату. Календар «Дніпро». — Львів, 1928.

Король М. Як Павло Скоропадський став гетьманом України: (Уривок зі спогадів). — Нью-Йорк, 1967. Крах германской оккупации на Украине. — М., 1936.

Крезуб А. Повстання проти гетьмана Скоропадського і Січові стрільці //Літературно-науковий вісник. — Кн. 12. — Львів, 1928.

Кубинський А. Гетьман Павло і Гетьманич Данило Скоропадські. — Чикаго, 1968.

Кубинський А. Патріот і державний муж України: У 100-річчя з дня народження Гетьмана усієї України П. Скоропадського. — Чикаго, 1974.

Кульчицький С. Українська Держава часів гетьманщини 11 Український історичний журнал. — 1992. — № 7–8. — С. 60–78.

Кульчицький С., Солдатенко В. Володимир Винниченко. — К., 2005.

Левчук Л. Гетьман П. Скоропадський у світлі історичних фактів. — Торонто, 1952.

Лихолат А. В. Разгром националистической контрреволюции на Украине. 1917–1922. — М., 1954.