Як ї чому

— А звідти, по-перше, що я люблю тебе, о мій повелителю, а по-друге, я добре знаю жіночу вдачу.

І вони пішли до палацу, і жили щасливо до кінця днів своїх.

А й справді ж, Балкіс хитро придумала?

Давно-давно, ще до давніх-прадавніх часів, моє серденько, був час, коли все тільки починалось. І в отой час самого Початку Найстарший серед Чарівників приводив усе до ладу. Спершу він привів до ладу Землю. Далі він привів до ладу Море. А потім звелів усім тваринам вийти і погратись.

І тварини сказали:

— О Чарівниче, а в що ж нам гратись?

І Чарівник сказав:

— Зараз я вам покажу.

Він узяв Слона — Єдиного-Тодішнього-Слона — і сказав:

— Грайся в слона.

І Єдиний-Тодішній-Слон почав гратися в слона.

Далі він узяв Бобра — Єдиного-Тодішнього-Бобра — і сказав:

— Грайся в бобра.

І Єдиний-Тодішній-Бобер почав гратися в бобра.

Далі він узяв Корову Єдину-Тодішню-Корову і сказав:

— Грайся в корову.

І Єдина-Тодішня-Корова почала гратися в корову.

Далі він узяв Черепаху Єдину-Тодішню Черепаху і сказав:

— Грайся в черепаху.

І Єдина-Тодішня-Черепаха почала гратися в черепаху.

Так він перебрав усіх тварин, птахів та риб і всім сказав, у що треба гратись.

Надвечір, коли все живе прагне спочинку, до Чарівника прийшов Чоловік. Він прийшов не сам, а зі своєю маленькою донечкою, саме так, зі своєю улюбленою дівчинкою, яка сиділа в нього на плечі, і спитав:

— Що це за гра, Чарівниче?

І Чарівник сказав:

— О Чоловіче, це гра в Початок, але ти надто розумний для цієї гри.

Чоловік уклонився й сказав:

— Так, я надто розумний для цієї гри, але ж не забудь зробити, щоб усі живі істоти корилися мені.

І поки вони отак розмовляли, Пау Амма, Краб, що стояв у черзі на гру, кинувся вбік і сповз у море, міркуючи в думці: «Я сам знайду собі гру в морській безодні і ніколи не коритимусь людині».

Ніхто не бачив, як він утік, окрім маленької дівчинки, що сиділа в Чоловіка на плечі. І гра тривала далі, аж поки всі тварини одержали вказівку, у що їм гратися. І тоді Чарівник витер пилюку з рук та й подався довкола світу поглянути, чи ж добре граються тварини.

Він пішов на північ і побачив, що Єдиний-Тодішній-Слон розриває бивнями і втоптує ногами приготовану для нього нову-новісіньку землю.

— Кун? — спитав Єдиний-Тодішній-Слон, і це означало: — Добре?

— Паях Кун! — відповів Чарівник, і це означало: — Дуже добре!

Він дмухнув на велетенські скелі та брили землі, що їх накидав Єдиний-Тодішній-Слон, і враз виникли найвищі Гімалайські гори, і ти можеш знайти їх на карті.

І пішов Чарівник на схід, і побачив Єдину-То-дішню-Корову, яка паслась на приготованому для неї лузі. Єдина-Тодішня-Корова пройшла до найближчого лісу та й злизала його язиком, а тоді лягла й почала ремигати.

— Кун? — спитала Єдина-Тодішня-Корова.

— Паях кун! — відповів Чарівник.

Він дмухнув на голу ділянку, де щойно був ліс, а потім на те місце, де лежала Корова, і з першої виникла Велика Індійська пустеля, а з другого — африканська пустеля Сахара, і ти можеш знайти їх на карті.

І пішов Чарівник на захід, і побачив Єдиного-Тодішнього-Бобра, який будував боброві загати в гирлах широких річок, приготованих для нього.

— Кун? — спитав Єдиний-Тодішній-Бобер.

— Паях кун! — відповів Чарівник.

Він дмухнув на повалені стовбури дерев та на тихі води, і враз виникли Еверглейдські болота Флоріди, і ти можеш знайти їх на карті.

І пішов Чарівник на південь, і побачив Єдину-Тодішню-Черепаху, що греблася в піску, приготованому для неї, і пісок та каміння летіли в усі боки і надали далеко в море.

— Кун? — спитала Єдина-Тодішня-Черепаха.

— Паях кун! — відповів Чарівник.