Євген Наумов - Чарівна круговерть

- Ось вона, Краса!

Довго заплітала Варя дивне волосся, її тонкі пальці заніміли, очі почервоніли від напруження...

Нарешті остання, триста тридцять третя, кіска була сплетена. Та володарка Чарівної Круговерті не прокидалась.

- Може, розбудити? - запропонував Малько-Ванько.

- Мабуть, я переплутала десь волосинку! - зажурилась Варя. - А де?

Малько-Ванько на хвилину задумався.

- А чому ж тоді блискавки не вилітають? Провісниця попереджала...

Варя зраділа. І справді, блискавки не вилетіли, не спопелили її на місці. За роботою вона зовсім забула про велику небезпеку, що загрожувала їй. Вона думала про тата, маму, бабусю...

Все було зроблено як слід, а Краса не прокидається!

- От соня! - кинув зневажливо Малько-Ванько й навіть тупнув ногою. - Спить собі... А ще називається чародійкою... Красою - Мідною Косою!

- Косою! - вигукнула Варя. - Одна коса! А їх тут триста тридцять три. Виходить, треба сплести одну косу...

І вона знову взялась за роботу: зібрала розсипані на подушках кіски та сплела їх у пишну золотаво-червону косу.

- Оце коса... - Вона заздрісно зітхнула. - На славу! Коли б мені така!

Вона попросила Малька-Ванька потримати косу, поки перев'язувала її блакитним шовковим бантом. І тут трапилося несподіване...

Тільки-но Малько-Ванько відчув у своїй руці таку прекрасну товсту косу, він не втримався і...

...СМИКНУВ ЇЇ!!!

- Що ти зробив? - жахнулась Варя.

А Краса прокинулась!

- А-ах, хто це мене розбудив? Я лише задрімала, - мовила Краса спроквола і всміхнулася, широко розкривши великі променисто-смарагдові очі.

Яскраве буйне світло залило напівтемні покої - аж діти замружились.

А коли розплющили очі, то побачили, що стоять посеред залу, який не мав стін. Точніше, стіни були, але такі прозорі, що їх важко помітити. Вулиці, провулки, площі, будинки, сквери й палаци Чародійної Круговерті - все було як на долоні.

І Замкнене Коло з нерухоме закляклими автомобілями на ньому.

І пелюстки величезного лабіринту на околиці.

А Краса - Мідна Коса стояла поруч з дітьми і стурбовано хмурилася.

- Що це таке? Чому всі машини опинилися в Замкненому Колі? Я не дозволяла їм туди їхати... Що трапилося? - І вона обернулася до дітей.

Її голос, хоч і стурбований, був такий лагідний і щирий, що діти відразу навперебій почали розповідати про події у Чарівній Круговерті, які відбулися під час її довгого сну.

- Виходить, це ви розбудили мене? Ви заплели мою косу? - спитала вона здивовано.

Варя зніяковіло опустила голову, а Малько-Ванько пробурчав:

- Вона заплела, а я... тільки смикнув. - І додав: - Ненавмисне.

Краса - Мідна Коса знову засміялася дивним чарівним сміхом, її пальці пробігли по косі.

- Ну, а за те, що смикнув, пробачаю тобі. Тут одна волосинка трішечки перекрутилася, і ти її розпрямив. Інакше б я не прокинулась...

Малько-Ванько гордовито поглянув на Варю. А володарка Чарівної Круговерті промовила:

- А що ви мене від темного сну розбудили, Круговерть урятували, просіть у мене все, що забажаєте. Ось ти, хоробра дівчинко Варю?

У Варі відразу ж вирвалося:

- Нічого я не хочу, тільки щоб автомашини знову слухались і розвозили людям усе, що їм потрібно. Мама... бабуся...

Добра чарівниця стріпнула своєю дивною косою - і місто змінилось на очах.

Вулицями швидко й заклопотано засновигали машини - і кожна займалася своєю справою.

Фургони розвозили по магазинах смачні булочки.

Автоцистерни - свіже молоко й пінистий квас.

Автодвірники чистили й підмітали вулиці.

Поливальники зрошували асфальт.

А на площі, посеред найбільшого перехрестя, стояв Знавець-Моргунець і командував рухом машин. Добродушно, але суворо підморгував він червоними, жовтими, зеленими очима!

Від щастя Варя засміялась. Краса - Мідна Коса повернулася до Малька-Ванька:

- А ти що хочеш, сміливий хлопче Малько-Ванько?

Він здивувався, що вона знає його ім'я, але тут же випалив:

- Дід Драндулет і П'яте Колесо... пропали! Мені казали, що з твоїх володінь ніхто не повертається... Так шкода! Поверни їх!

Чародійка всміхнулась:

- З моїх володінь справді ніхто не повертається...

- Ось бачиш! - вихопився Малько-Ванько, та вона легким порухом руки спинила його.

- ...таким, як був, - закінчила вона. - А повертається оновленим - не впізнати!

Вона знову стріпнула своєю дивною косою - і друзі побачили внизу Діда Драндулета, що котив вулицею у супроводі жвавого П'ятого Колеса. Тільки це був уже не колишній Дід Драндулет - старий і деренчливий. Усі його нікельовані деталі блищали, сяяв свіжовідлакований кузов, і він зовсім не трусився і не деренчав. І з П'ятого Колеса зникли всі латки й подряпини...