Євген Наумов - Чарівна круговерть

- Молодець! - похвалив Правильний Професор. Від напруги та надміру енергії з його волосся і пальців безперервно летіли блакитні іскри-блискавки...

Та Варя щось згадала і запитала:

- А чому Рукастик-Смугастик на перехресті піднімає руку, коли хоче всіх зупинити?

Рукастик-Смугастик тут же відповів:

- Тому що цей жест відповідає жовтому сигналові Знавця-Моргунця.

- Взагалі так, - погодився Правильний Професор. - Але... Це історія... - він підняв палець. - Я розповім вам, як з'явилися Рукастики-Смугастики.

- Ой, як цікаво! - у Варі й Рукастика-Смугастика відразу ж заблищали очі.

Професор заклав руки за спину й довгими кроками почав міряти Кімнату Знань.

- Я особисто був учасником тих історичних подій. І трапилося це... скоїлося... відбулося, коли в Чарівній Круговерті з'явився Знавець-Моргунець. Він стояв на головному перехресті та вказував автомашинам, куди й кому їхати.

Як він це робив? Червоним вогнем запалає - зупиняються всі машини.

Жовтим світлом засвітиться - приготуватися до руху. Зеленим засяє - дозволяється їхати.

І всі автомашини слухались Знавця-Моргунця. Усі, та не всі.

Мчить якось пробоєм до перехрестя гоночний Громобій. І ще здалеку гукає:

- Пропустіть! Поспішаю! Не затримуйте мене!

Він взагалі любив гасати з шаленою швидкістю і таким ревінням, що інші, зачувши його, заздалегідь поступалися...

Намагався Знавець-Моргунець його врезонити... приструнити... загальмувати, але де там! З гальмами у Громобоя завжди було не все гаразд.

- Ніколи мені! Я зайнятий! - лементував він.

А коли його запитували, чим він зайнятий, Громобій верз таку нісенітницю, такого туману напускав, що доводилося вмикати протитуманні фари. Проте всі й так знали, яке в нього "термінове й важливе" заняття - з ранку до смеркання гасати дорогами.

Знавець-Моргунець вже давно покарав би його, та були у Громобоя захисники.

- Це ж гордість наших перегонів! - говорили вони. - Подивіться, яка у нього швидкість! Які поршні, циліндри! Нехай ганяє.

Ну, гаразд. Нехай би вже сам ганяв, а то й інших на таке підбивав.

- Кого ви слухаєтесь?- казав він. - Його діло - стояти, а наше їздити.

Дехто з старших докоряв йому:

- Він заради нас стоїть. Заради нашого організованого руху. А головне - він Знавець! Знає, куди й кому їхати.

- Звідки ви знаєте, що він знає? - глузливо запитував Громобій.

Були й такі, що вірили Громобою і теж порушували правила. А це приводило до чого?

Варя і Рукастик-Смугастик тут же відповіли:

- До зіткнення!

- Так. А там, де зіткнення, там і нелади. От і задумався Знавець-Моргунець, як порядок навести. Потрібні помічники - міцні, надійні руки!

І одного разу такі "руки" з'явились. Оце так руки! Всю дорогу перекрили: відступили перед ними машини - такого дива вони ще не бачили!

Дійшовши до перехрестя, це "диво" виструнчилося перед Знавцем-Моргунцем і відрапортувало:

- Доповідає командир Маяк. Прибув у ваше сухопутне розпорядження.

Знавець-Моргунець зачудовано дивився на незнайомця.

- Як ти сюди потрапив?

- З ходовим вітром!

- А що ти вмієш робити?

- Тримати курс і дивитись небезпеці в очі!

Знавець-Моргунець замислився.

- А тримати лад і порядок ти зможеш? - спитав він. - Руки в тебе міцні?

- Що накажеш, те й буду робити, - хвацько відповів Маяк.

Знавець-Моргунець зрадів:

- Ти мені й потрібен у помічники! Ось тільки... який порядок ти будеш підтримувати?

- Я підтримуватиму найкращий у світі порядок - морський! проголосив Маяк. - За морського порядку кожен іде своїм курсом, і ніяких аварій не трапляється!

- Ото гаразд, ото добре, - приказував Знавець-Моргунець. - І як це ти зробиш?

- А ось як! - І новий помічник повернувся у той бік, куди був спрямований червоний промінь Знавця-Моргунця, і широко розкрив... розчепірив... розмахнув руки, відразу перегородивши всю дорогу: жодна машина не могла проїхати ні вперед, ні назад. Рухалися тільки ті, до яких Маяк стояв боком і не перепиняв їм дороги, - вони бачили тільки зелене світло.

Знавець-Моргунець був щиро вдячний.

- Подав ти мені руку допомоги. Братерську руку, надійну. Буду називати тебе братом... Рукастиком... Смугастиком. І форма в тебе гарна - далеко видна.

Так і пішло. Знавець-Моргунець вказував автомашинам шлях, а його помічник виводив їх на цей шлях.

Боком стане - машини пропускав, обличчям чи спиною повернеться дорогу заступить. Спочатку дехто виявляв невдоволення, та швидко вгомонився.

- А Громобій? - спитала Варя.