Едуард Успенський
25 ПРОФЕСІЙ МАШІ ФІЛІПЕНКО
Повісті
© http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література
Переклад з російської Василя Хопти
Художник Олеся Кравець
Редактор О. А. Скорина
Перекладено за виданнями:
Успенский Э. 25 профессий Маши Филипенко. — А.: Дет. лит., 1988.
Успенский Э. Клоун Иван Бултых // Парус: Сб. — Вып. 6. — М.: Мол. гвардия. 1987
25 ПРОФЕСІЙ МАШІ ФІЛІПЕНКО
Якось у третій клас, де вчилась Маша, прийшов лектор.
Він був літнього віку, за тридцять, такий, нівроку, у сірому костюмі, й одразу сказав:
— Добрий день, мене звуть професор Баринов. Зараз ми всі візьмемо ручки і напишемо твір: «Що б я зробив, коли б був головою міськради». Зрозуміло?
Діти на чолі із старостою Кисельовим вибалушили очі й сказали:
— Зрозуміло.
Хоча вони нічого не зрозуміли. А професор вів далі:
— Кращі твори будуть передані до міськради і виконані. Домовились?
Діти поглянули на Катерину Ричардівну. Вона кивнула їм головою: мовляв, пишіть, діти, домовились.
І вони почали писати. Клас у Катерини Ричардівни вельми самостійний. Коли вона вирішила за них, що треба писати, вони вже напишуть.
Головне — їх завести. І от вони сиділи, осяяні останнім осіннім промінням сонця, і писали. А професор Баринов позирав на всі боки: у вікно, на лампочки, на шафу, тільки не на Катерину Ричардівну. Либонь, закохався.
Валера Готовкін, сусіда Маші Філіпенко по парті і найкращий шкільний товариш, написав:
«Коли б я був головою міської ради міських трудящих, я не руйнував би старі будинки. Ті, що з дров. Вони такі старовинні у нас. Я ставив би їх на дахи нових кварталів. Або лишав би їх у дворі для грання дітей. Щоб вони збереглися для майбутніх дітей і людей. І ще я на вулиці саджав би не дерева, а яблуні».
Діма Аксьонов, другий Машин шкільний приятель, заступник Валери Готовкіна по господарській частині, глянув, що у того написано, і також написав:
«Я зробив би так, аби на газонах росли капуста і помідори. Нехай уже, в крайньому разі, ріпа. І бажано, щоб громадяни на балконах садили картоплю і виноград. Тоді з продуктами стане ліпше, коли вони дозріють. Коли б я був головою, то б заборонив продавати горілку в магазинах і повсюди».
Діма Аксьонов був легендарним хлопчиком, нельми пильним і вельми хазяйновитим. Його очі завжди були широко розплющені й на господарство спрямовані. Він завше знав, до якого магазину що завезли і де що викинули. Де валянки, де рибу. Батьки не могли натішитись ним. А тато у нього випивав.
Втім, не лише Діма Аксьонов був хазяйновитий. Інші діти також. Тільки кожен по-своєму. Маша Філіпенко придумала так:
«Коли б я була головихою міської ради, то зробила би так, щоб електрички і метро вночі ходили з одним вагоном. А то вони йдуть довгі й порожні. І ще. Я перенумерувала б усі станції «Київська». А то їх багато і я в них з мамою плутаюсь. Треба, щоб була Київська-1, Київська-2 і Київська-3. І ще. У великих будинках дітлахи часто-густо користуються ліфтами без пуття. Особливо вниз. Необхідно зробити спеціальні дитячі кручені з'їжджалки на килимках».
Загалом, діти багато чого путнього написали. Тому літній професор Баринов став ще більш літнім і серйознішим. Він прочитав усі твори і мовив:
— Я завжди вважав, що діти — це люди з незасміченим розумом. Сьогодні я в цьому ще раз остаточно переконався. Ми всі твори передамо заступнику голови міськради у справах вдосконалення товаришу Костомарову. Тому що в творах є чимало цінних порад. І нехай він їх втілює. Але цього замало…
Професор поклав руки за спину і суворо пройшовся по золотому від сонця класу. Значуще оглянув усіх, окрім Катерини Ричардівни, і вів далі:
Читать дальше