Едуард Успенський: 25 професій Маші Філіпенко

Товариш Сабінова чоловічій брючниці Четвериковій подзвонила:

— Чому це вас немає? Негайно з'явіться на роботу!

А Четверикова у відповідь каже:

— Та як же я з'явлюсь? У мене подушка до потилиці прилипла. Я в ній — як Наполеон у треуголці.

— Так і приїздіть, як Наполеон у треуголці. Я тут ножиці візьму і вас відстригатиму.

Далі товариш Сабінова закрійнику Лопухіну подзвонила. У Лопухіна до телефону підійшла бабуся:

— А Володенька занедужав. Він за джинсами поїхав на станцію Клязьма.

— Все зрозуміло! — сказала директор Сабінова. — Хтось хоче нас занапастити, хтось наше ательє зурочив. То, мабуть, усе та ж Митрохіна з главку. Не любить вона нас. І тканин гарних не дає. І око у неї лихе — чорне.

Товариш Сабінова до того розхвилювалась, що подалась в аптеку заспокійливе купувати. А Маші звеліла клієнтів розважати і затримувати.

І тут же клієнтка завітала. Така висока, з великими очима й сумна. Маша почала її розважати.

— Хочете, я вам анекдот розповім?

— Хочу, — каже клієнтка, але якось не дуже впевнено.

— Він вам сподобається, — каже Маша. — Про тарганів. У одного чоловіка були таргани. Він не міг їх позбутись. Він на роботу прийшов і побивається. А йому один співробітник радить: «Ти не побивайся. Ти дірку в стіні прокрути і опівночі накажи: «Усі таргани, із моєї квартири кроком руш!» Вони й підуть, тільки при цьому сміятись не треба хоч би там що». Той чоловік, з тарганами, так і вчинив. Прийшов додому, дірку прокрутив і наказав: «Усі таргани, із моєї квартири кроком руш!» Таргани з усіх щілин повиповзали, вишикувались і в дірку покрокували. Чоловік побачив це і зареготав од радості. Раптом виповз великий рудий тарган на костурах і як загорлає: «Хлопці, він пожартував! Вертайтесь!» І всі таргани назад повернулись. Цікаво?!

— Цікаво, — ґречно відповіла вродлива клієнтка. — Тільки мені таргани не подобаються.

— А кому вони подобаються, — сказала Маша. — А далі ще цікавіше буде. Той чоловік на роботу прийшов і знову бідкається, навіть ридає увесь. Йому співробітник знову каже: «Ти не ридай. Ти вночі прокинься о дванадцятій і закричи: «Таргани, на нас вороги напали! В атаку на ворогів!» Вони в атаку підуть, а ти дірку затули. Тільки не спи хоч би там що». Чоловік так і вчинив. Уночі як закричить: «В атаку на ворогів кроком руш!» Таргани звідусіль похапки вискочили, схопили голки, цвяхи всілякі і в дірку побігли. А наш чоловік заснув. Прокидається, довкола повнісінька оселя тарганів. Усю підлогу обсіли, всі табуретки. Рудий тарган його за ногу сіпає: «Прокидайся, господарю. Ми війну виграли, полонених привели!»

Тут Маша спинилась і в клієнтки питає:

— Цікаво я вам про тарганів оповідаю?

— А багато ще? — з надією запитала жінка.

— Ні, зовсім трохи лишилось. Той чоловік плаче, а співробітник йому каже: «Двічі ти мене не послухався. Більше я тобі нічого не скажу. Тільки ти рудого таргана не вбивай». Чоловік, що з тарганами, додому пішов. Назавтра приходить на роботу геть увесь в сльозах. Його усі запитують: «Що сталось?» — «А ось що. Я додому прийшов, там самі таргани. І той рудий, на костурах, запитує: «То як справи, господарю?» Я щосили закричав: «Який я тобі господар?» — і як луснув його столовою ложкою по лобі, він і здох». — «Ну то й що?» — запитують на роботі. «Нічого, — каже чоловік. — З усього міста таргани на похорон зійшлись. У мене тепер тарганів у стократ більше стало». Все, кінець.

Вродлива клієнтка була вражена. Вона уважно исс вислухала про тарганів і каже:

— Я до вашого ательє вкотре приходжу, і ніколи у вас тканин гарних немає. Нічого цікавого і особливо модного.

Маша навіть образилась за рідне ательє:

— Як нічого особливо модного? А ось мішковина з Італії.

— Цікаво, — каже клієнтка, — як може бути мішковина з Італії? У них там навіть картоплі немає. У них там одні апельсини. А апельсини у ящиках бувають, а не в мішках.

— Мішків у них немає, — погодилась Маша, — її мішковини — скільки завгодно. Тому що це наймодніша тканина у цьому осінньо-літньому сезоні. Зараз усі про мішковину тільки й мріють.

— Чому? — здивувалась клієнтка. — Чому ніколи про неї не мріяли, а в цьому осінньо-літньому сезоні почали?

— Тому що цей осінньо-літній сезон буде особливо жарким. Така спека раз у сто років буває. Наша Земля дуже близько від Марса пролітатиме.

Ґречна клієнтка геть заплуталась:

— До чого тут Марс? Адже тепло від Сонця буває.

— Звісна річ, од Сонця. Та коли ми до Марса підлетимо, він усю атмосферу на себе відтягне. І з нашого боку атмосфери буде мало. Тому Сонце без затримки всіх нагрівати почне. Зрозуміло?