Галина Малик - Злочинці з паралельного світу - 2

Хроня зняв заплічника й огледівся. По стінах висіли пучечки різних трав, кетяги сухої калини та горобини. Під вікном стояв довгий дерев’яний стіл і такі ж лавиці. В печі голосно і радісно гуготіло полум’я, кидаючи на стіни червоні й жовті відблиски.

Тут Хроня завважив і другого дідка. Він був би точною копією першого, аби не тоненькі вербові гілочки з бруньками, які росли у нього… на голові.

Дідок з бруньками запитально дивився на Хроню, склавши руки за спиною. А потім не витримав:

— Ну, показуй той фервекс, хоч ти і не тьотя Тоня.

— Та ні, — знітився Хроня, — то не фервекс — то пес Рекс, — і показав на Рекса.

— Га? То ти нічого не рекламуєш?

— Ні, — розвів руками Хроня.

Дідок з бруньками одразу втратив інтерес до Хроні.

Зате перший господар сказав:

— Не зважайте на нього. Він у мене на тій рекламі того… І виразно покрутив пальцем біля скроні. — Менше з тим. Сідайте, будемо вечеряти. А! — похопився він, — я забув познайомитись. Мене звати Пек, брата — Цур.

Хроня з Рексом сіли до столу. Перед ними, наче з-під землі, з’явилися полив’яні миски, повні пахучої гречаної каші з маслом. Цур і Пек теж сіли до столу.

Цур поставив перед собою малесенький переносний телевізор. Телевізор працював.

Це, вочевидь, дуже розсердило Пека. Він почервонів, наче заслінка у печі, схопив великого кухонного ножа і покраяв телевізор спочатку на скибки, а потім і зовсім покришив його, наче варене яйце курчатам.

Цур втягнув голову в плечі і спідлоба дивився, що виробляє з телевізором Пек.

А Пек тим часом згорнув у купку те, що залишилося від гарнюнього маленького телевізорчика, відкрив заслінку і викинув у піч.

Тоді Цур ображено виліз з-за столу. Сів на ослінчика перед піччю, а миску з кашею поставив на коліна.

Потім сягнув рукою у піддувало і витяг з нього іншого, ще меншого, телевізорчика.

На екрані саме артист Богдан Бенюк їхав по селітру.

Цур вдоволено засопів і запхав до рота повну ложку гречаної каші.

«Е-е-е, — подумав Рекс, — це не прості дідки!»

Тим часом з чагарників, що росли напроти хати, скрадаючись, вийшла дивна постать з тонкими ніжками і круглим черевом. Вона тихенько додибала до вікна і зазирнула до хати. Побачивши те, на що вона сподівалась, потворка пірнула у найближчий замет.

Коли незвичайне шипіння, що супроводжувало кривоногого пузаня, подаленіло, — запала тиша.

Місяць тонким серпиком визирнув з-за хмари і освітив блискучий сніг, що вкривав неозоре порожнє поле, серед якого зовсім самотньо світився маленький вогник.

Хроню Цур із Пеком поклали на печі. Рекс улігся на килимку біля порога.

Щось непокоїло пса. Всі вже поснули, а він лежав і згадував. Якось дивно поглядав на Хроню Чмак. Якісь дивні були оті сліди на снігу. Та й взагалі, щойно вони ступили у Зону, Рекс відчув невловиму загрозу, яка висіла в повітрі.

І його передчуття справдилися: надворі пес почув обережні кроки. Одні, другі… Ого, аж п’ятеро чоловік скрадалися під вікном.

Рекс піднявся і носом обережно відхилив фіранку… Перед дверима стояла купка людей. У кожного в руках були якісь палиці…

Серце у Рекса мало не вискочило — то були не палиці, то була зброя.

Рекс одним стрибком опинився біля Хроні і стягнув з нього пошиту з клаптиків ковдру.

— Що? — спросоння злякався Хроня.

— Тс-с-с! — Рекс уже будив Цура і Пека.

За мить усі були на ногах.

— Хто це? — пошепки спитав Хроня.

— Погані хлопці, — сказав Пек похмуро. — їх тут багато всяких і різних. Ми їх не боїмося, бо нам вони нічого не можуть зробити. А от вам треба заховатися.

Пек відкрив духовку збоку печі і сказав:

— Лізьте і сидіть тихо!

Хроня витріщив очі:

— Куди «лізьте»? Вона ж маленька! А по-друге, ми там спечемося!

Та Пек, не слухаючи, уже запихав до духовки Рекса. Хроня покрутив зачудовано головою, але поліз слідом. На диво, там не було ні тісно, ні гаряче.

Не встиг Пек защіпнути гачка на дверцятах духовки, як у хату постукали. Спочатку тихо, а потім сильніше і сильніше.

Удаючи, що позіхає зі сну, Пек підійшов до дверей і спокійно спитав:

— Ну, кого ще там знову принесло?

— Відкривай, міліція!

— Міліція? Яка ще міліція? — тягнув час Пек, дивлячись, як Цур запихає до печі Хрониного заплічника.

— Українська! Ги-ги-ги! — зареготали надворі і, вже не стримуючись, хрипко загорлали:

— Одкривай, сказано, бо на хрен двері виламаємо!

Пек відсунув засув.

Хроня припав до щілини між дверцятами духовки.