Андрій Куліш - Голодомор 1932-1933 - Причини, жертви, злочинці

Голодомор українців 1932-33 pp. є найбільшою трагедією і найтяжчим злочином за всю історію людства. На найродючиших у світі землях, в урожайний рік, було вбито, за різними оцінками, від 7 до 12 млн. чоловік. "Кількість жертв у справжній війні проти селянства перевищувала загальну кількість загиблих у всіх країнах під час першої світової війни. Є й ще одна відмінність: у радянському варіанті із зрозумілих причин озброєною була тільки одна сторона, й майже всі втрати — як і слід було очікувати в подібному випадку — припали на долю іншої сторони" (Див. Література, 1, с.7).

Про перебіг голодомору написано понад 10 тисяч статей, свідчень, документів, досліджень науковців. Той додатковий матеріал, що з'являється у наш час, розкриваючи ті чи інші подробиці, вже не може змінити загальної картини жахливого злочину. Але на два питання: чому був голодомор? та хто у цьому винен? — відповіді фактично немає, а більшість з того, що є, не витримує найпростішої критики.

Цей скромний нарис є спробою дати відповідь на них та деякі інші питання. Можливо, деякі висловлені у цій роботі думки не вкладаються у загальноприйняті концепції. Але я намагався опиратися на факти, а не на концепції. При цьому я керувався таким підходом: робота має бути науково достовірною та доступною широкому колу читачів. Наскільки це мені вдалося — нехай судить читач.

Деякі дослідники голодомору 1932-33 pp. в Руси-Україні, погоджуючись з багатомільйонними жертвами, висловлюють сумніви, чи був цей голод запланований, чи був це геноцид, а не випадковий збіг обставин і таке інше. Так, наприклад, у передмові до збірника документів про голодомор [2, с.8] редакційна колегія пише: "Вся сукупність матеріалів не дає підстав для висновку про те, що ця трагедія була заздалегідь спланованою антиукраїнською акцією, голодом-етноцидом".

Інші дослідники вбачають причину трагедії в економічних обставинах, хибній політиці правлячої кліки, особливо Сталіна, щодо села. Мовляв, немає доказів, що голодомор був спланований, але він був наслідком колективізації, яка викликала безладдя у сільськогосподарському виробництві.

Ще одні шукають якихось планів винищення, а якщо їх немає (чи, швидше, не знайшли), то, отже, не було й спланованого геноциду, мовляв, це була страшна, трагічна подія, але це не був геноцид. Отже, якщо папірець про масове знищення людей є, то це геноцид, а якщо немає, — то, вибачайте. Але тоді що таке геноцид, папірець про вбивство, яке не відбулося, чи реальне вбивство? До речі, наказу, постанови, розпорядження чи чогось подібного про винищення жидів німецькі фашисти не видавали, але це не заважає жидам кричати про "холокост" та "страшні вбивства жидів". Це говорять не якісь там українські "антисеміти", а західні дослідники-жидолюби: "Не вціліло жодного письмового наказу за підписом Гітлера, який би відносився до остаточного рішення (винищення жидів — А.К.). Можливо, письмових наказів і не існувало взагалі" [З, с.227]. До того ж, за підрахунками самих жидів, під час війни їх загинуло (частина — на фронтах) 1 млн.300 тис., а не 6 млн., за які жиди по сьогоднішній день отримують величезні компенсації [4, с.7]. Непогано було б і українцям повчитися у них умінню захищати свої інтереси.

Ще інші дослідники закликають на необхідність критичного ставлення до публікацій з питань голодомору, написаних тими, хто співчував чи співпрацював з фашистами, бо, мовляв, "голодологія допомагала виправдовувати антисемітизм, колабораціонізм і навіть геноцид. Око за око — нацистський холокост у відповідь на "жидівський голод" [2, с.105]. Ось тут собака і зарита. Хоч і не прямо, але визнається, що до голодомору причетні жиди. А навіщо з ними сваритись? Чи не краще поставити під сумнів існування голодомору взагалі, а не дошуковуватись його причини? Очевидно, і сучасна "українська" влада не вважає вбивство голодною смертю 10 млн. українців зумисним. У противному разі, як можна пояснити її повну байдужість до найбільшої трагедії Руси-України?

Що стосується мене, то я стою на точці зору американських вчених Дж. Мейса та Р.Конквеста. Дж. Мейс: "Сталін, Кагановіч, Постишев та інші запланували у Москві знищення українського селянства як свідомої національної верстви і нещадно здійснили це в Україні в 1932–1933 pp. засобом штучного голоду…"; Р.Конквест "Українських селян нищили не тому, що були селянами, але тому, що були українцями-селянами" [2, с.99]. Цю точку зору я хочу підкріпити, виходячи з характеру особистостей, способу виховання, життя, зв'язків та постанов тих, хто задумав, планував та здійснював голодомор-геноцид.