Спиридон Черкасенко - Про що тирса шелестіла...
Здесь есть возможность читать онлайн «Спиридон Черкасенко - Про що тирса шелестіла...» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: tragedy, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:Про що тирса шелестіла...
- Автор:
- Жанр:
- Год:неизвестен
- ISBN:нет данных
- Рейтинг книги:4 / 5. Голосов: 1
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
Про що тирса шелестіла...: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Про що тирса шелестіла...»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
Про що тирса шелестіла... — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Про що тирса шелестіла...», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Интервал:
Закладка:
Але… її кохає син… Роман…
Її кохав і той, що смерть знайшов
В бою із ворогом… її кохав Петро
Невже ж судила доля і мені…
Ні, ні… спокусу геть!., і гріх і сором
(Сідає біля куреня й замислюється потім
виносить із куреня бандуру й співає)
Ой чого ти, дубе,
На яр похилився?
Ой чого, козаче,
Не спиш, зажурився?
Гей, мене чарують
Зорі серед ночі,
Не дають заснути
Серцю карі очі.
Гей, лети, мій коню,
Степом і ярами,
Розбий мою тугу
В бою з ворогами…
З кущів виходить причинна Килина, втопивши
божевільний погляд у Сірка.
Килина
Ні, ні, не він, хоч пісня і його…
Сірко
(схоплюється від несподіванки).
Хто ти? чого шукаєш тут вночі?
Килина
Ти не Петро? авжеж?..
Сірко (схопившись за серце).
І знов Петро,
Мов привид той, спокою не дає…
Ні, ні, моя дитино, не Петро я.
А що хіба?..
Килина
Та бачу вже сама…
То нащо ж пісню вкрав у нього ти?
Стривай… не тільки пісню, а і очі
Петрові очі в тебе… Еге-ге-ге!
То ти його убив… (Підступає до нього)
Віддай, віддай
Хоч очі сі!.. Не віддаси ти? ні?
То видеру тобі їх миттю з лоба!..
(Кидається на нього).
Сірко (хапає її за руку).
Господь з тобою! що ти робиш, серце?
Килина (пручається).
Віддай кажу! віддай його ти очі!
Сірко
(міцно тримає її однією рукою біля себе,
а другою гладить по голівці).
Нехай Господь твій розум прояснить,
Моя дитинонько нещасна!.. Бачу,
Що і твоє розкраяв серце хтось,
Як і моє. Але — чия єси?
Килина
(підвівши очі, пильно дивиться на нього
й помалу заспокоюється).
Чия?… Я — неньчина…
Сірко
А де живеш?
Килина
Не знаю я… Я не живу…
Сірко
А що ж ти?
Килина
Шукаю я… шукаю… й не знайду.
Питаю в сонечка, як зійде: «Де він?»
Воно ж, раденьке, що дурненьке, — все
Сміється зрання і до ночі… Бачив?..
Сміється все… Питала я не раз
І в тирси у степу, про що вона
Таємно з вітром шелестить: «Шу-шу,
Шу-шу, шу-шу!..»
(По хвилі задуми).
А я про те все чула…
Сірко
Про що ж?
Килина
Про що?… Підслухала!.. Ось слухай:
«Наїджали у ночі —
Ти ж мовчи —
Степ широкий істоптали,
Землю списами орали.
А шаблями геть скосили,
Кров червоную точили.
Там і спати положили
Й китайкою не накрили…»
Ти чув? А що!.. Кого ж не знаєш ти,
А я підслухала:
«Шу-шу! шу-шу!
Чорні круки налітали.
Очі з лоба повиймали.
Хижі звірі тіло їли.
Дрібні дощі кістки мили.
Буйні вітри їх сушили
В день погожий і вночі, —
Ти ж мовчи!..»
Отак тирса шелестіла, — чув?
А знаєш ти, про кого!.. Ні? не знаєш…
Стривай, скажу на вухо…
(Нахиляє йому голову й шепче на вухо).
Про Петра…
Сірко
(хапається за голову й скрикує).
Ох, сил нема!.. Душа болить смертельно,
Туман кривавий очі застилає,
І помстою кипить бурхливе серце!
Моя дитино, йди звідсіль, іди!
Хто б не була ти — дівчина чи привид –
Іди! отрутою нестямних слів
Жаданий спокій мій ти не тривож
І дикий серця пал не воруши,
Бо вже не буде йому впину. Чуєш?
Не буде вже! А тирса степова
Тоді таке прошелестить. то краше
Умерла б ти або того не чути!
(Сідає, схвильований, схиливши голову на руки).
Килина
(Збирає розсипані квіти й тихо наспівує)
Роси-сльози на квітках.
Кров на білих пелюстках, —
Хто зросив їх уночі?
Серденько, не плач! серденько, мовчи!
Кров червону не змивай,
Квіт-кохання заховай.
Заховай, не толочи!
Серденько, не плач! серденько, мовчи!
Чути десь козацький спів:
Іде милий із степів,—
Вітре буйний, бистро мчи!
Серденько, не плач! серденько, мовчи!
Вітре буйний, сльози звій,
Кров дощами з квітів змий,
Степом-лугом летючи…
Серденько, не плач! серденько, мовчи!
(Замислюється на хвильку, ніби дослухаючись
до невиразного гомону, що лине з лісу, потім
постерігає, як сходить місяць).
Килина (сама про себе).
Ген над лісом місяць сходить.
Тихо в лісі… Хто ж там ходить?
Він чи, може, лісовик?
Поманив і зник…
Чую гомін, а не знати,
Геть тікати чи чекати, —
Леле! хто там гомонить?
Слухай, слухай, цить!
(Дослухається; по хвилі із смутком).
Читать дальшеИнтервал:
Закладка:
Похожие книги на «Про що тирса шелестіла...»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Про що тирса шелестіла...» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Обсуждение, отзывы о книге «Про що тирса шелестіла...» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.