Спиридон Черкасенко - Про що тирса шелестіла...

(Знов дослухається із жахом).

Ненько рідна! — Лесь!..

Тікає в кущі. З лівого боку вискакує Лесь;

угледівши, що Килина майнула в кущі,

погнавсь, регочучи, за нею.

Лесь

(не догнавши Килини, вертається до Сірка).

Втекла…

Сірко

Чого блукаєш тут?

Лесь

А що?

Позаганяв свиней і гайда в ліс

До парубків. (Лягає на траві біля Сіркових ніг).

Сірко

У ліс?

Лесь

Еге. Вони

Щовечора з Оксаною у лісі

Про Січ все радяться, ги-ги!..

Сірко

Про Січ?

З Оксаною?

Лесь

Еге… щоб козаками

Зробитися, а тоді… ги-ги… я, каже,

З найкращим одружусь. Вони ж, дурні,

І справді в Січ зібрались з козаками

Втекти сю ніч. А матері і сестри,

А в кого й наречена… ги-ги-ги…

Одно блукають лісом тим, мов тіні.

Сірко

Чого?

Лесь

Шукають та все плачуть-плачуть,

Кленуть її, і вас, і козаків.

Сірко

Мене?.. кленуть?..

Лесь

Та примовляють все:

Петра згубила, кажуть, а сестру,

Килину, з розуму звела, Романа ж

І синів коханих наших і братів

Так само хочеш ти занапастити?..

Сірко

Ану-бо припини безглузді брехні!

Лесь

Еге, безглузді… а он гляньте, гляньте!

Самі почуєте, стривайте…

Сірко (дивиться в ліс).

Хто се!

Стара жінка (виходить з лісу).

Темно в лісі, - не знайду,

Де мій син.

Страшно в лісі… Де ж піду?..

Серце квилить на біду, -

Гей, чи чує ж він?..

(Звертається до куреня).

Де ти взявсь на безголов’я?

Проклят будь!

Висушила сльози й кров я

З туги й горя… Хай падуть

Каменем на голову твою,

Як ти викрав доленьку мою!

(Зникаючи в глибині).

Де ж тепереньки піду?

Темно в лісі, - чи знайду?..

Лесь

Ги-ги! А що? Ви чули? Я ж казав.

Сірко сидить понуро й мовчить.

А ось іще одна — сестра Карпова.

Перша дівчина (виходить з лісу).

Місяць легенькою хмаркою вкрився,

Промінь останній у темряві згас…

Братику любий, куди ти подівся, -

Кинув і неньку і нас?

Я тут блукаю,

Тебе шукаю,

А ти, певне, з козаками

І не журишся вже нами.

Проклят будь, хто їх привів,

Хто тобі отрути в душу влив!

(Зникаючи)

Братику любий,

Ті чорнії брови

Не до любови -

До згуби!

Сірко

Які ще брови?

Лесь

Та її ж… Оксани…

Ги-ги! А ось і третя йде, — дивіться.

Захаркова се наречена…

Сірко

Цить!

Друга дівчина (виходить, озирахншсь).

Ні, нема… і тут нема…

Лячно й важко на серденьку.

Скрізь ходила, — все дарма…

Гей, місяцю-місяченьку,

І ти, зоре ясна,

Де я милого знайду!

Де піду,

Доленько нещасна?..

Чи за чорними бровами

Знов погнався?

Чи аа Січ із козаками

Вже подався?..

З кущів виходять Оксана.

Лесь (угледівши її).

Вона… Оксана!.. (Схоплюється й тікає в ліс).

Друга дівчина (почувши викрик).

Леле! Хто тут?.. Пробі!

(Тікає й зникає в лісі).

Оксана

(підходить до Сірка, пильно придивляється

до нього й сміється).

Ха-ха! ач квочки розквоктались як,

Злякавшись, що курчата розбіжаться!.

Чото так дивишся на мене ти?

Сірко

Жорстокая краса! Цікаво знати,

Хто той, кому на долю припаде

Скорить твоє завзяте серце.

Оксана

Спробуй.

Сірко

А чим скорить?

Оксана

Та вже ж не канчуками.

Сірко (обнімає її за стан).

Таку красу побожністю до неї

Скорити можна…

Оксана

Так? Але побожність

Нікого ще ніколи не скорила.

Сірко

А чим?

Оксана

Скажи: тебе січовики

Шанують, люблять дуже?

Сірко (здивовано)

Кожний з них

Віддасть життя за мене залюбки.

Оксана

Скажи: тебе уся Вкраїна знає?

Сірко

Гучною славою лицарських вчинків

Ім'я її підніс до високості,

Уславивши на ввесь широкий світ.

Оксана

Скажи ж: чому не гетьман досі ти?

Сірко

Чому?.. Над сим ніколи я не думав

Коли ж не гетьман досі я, то, певне

Тому, що до тієї булави

Непевний і страшний простягся шлях

Через широке море крові.

Оксана