Максим Кидрук - Твердиня

На моніторі Семенового нетбука ввімкнулася картинка з мордякою Лео.

– О-хо-хо, стрілять-колотить! Які люди – Лев Толстой у прямому ефірі!

– Хе-е!

– Як ти там?

– Забери мене звідси, я більше не можу стільки їсти, – Левко зобразив муку на лиці, уважно стежачи за реакцією приятеля.

– От паразит, – витягнув губи Сьома, – ми тут в умовах крайньої півночі мучимося від постійного недоїдання, а він розкидається фразами «не можу більше їсти», – незважаючи на те, що і Лео, і Семен отримували стипендію 1200 євро/місяць (якої вистачало на проживання навіть у недешевому Стокгольмі), з нормальним харчуванням постійно були перебої: хлопці економили на чому могли, щоби підзбирати грошей і раз на два-три місяці вибратись у мандри Європою. За неповні два роки вони встигли побувати у Норвегії, Фінляндії, Італії, Франції, Данії та Німеччині. – Я читав, що на заході України військові склади горять. Твоя робота?

– Та йди ти… – всміхаючись, відмахнувся українець.

– Приїжджай, ми засумували без тебе. Ян уже двічі питав, коли ти повертаєшся.

Чех Ян Фідлер був на шість років старшим за Левка й Семена, останні вісім років жив у Швеції та на цей момент навчався в аспірантурі Департаменту промислової екології. Попри різницю у віці, він за місяць потому, як українець і росіянин почали навчання на магістра, потоваришував із хлопцями (певно, давалося взнаки спільне слов’янське культурне підґрунтя). Чех часто допомагав їм у навчанні, Левко та Сьома брали його із собою в подорожі, тож коли у Лео виникла ідея вирушити після захисту магістерських у велику мандрівку, Ян із задоволенням приєднався до друзів.

– Вилітаю з Борисполя післязавтра вранці. Якщо все о’кей, до дев’ятої буду в Стокгольмі.

– Де приземляєшся: в Арланді чи Скавсті 23 23 Арланда, Скавста – аеропорти шведської столиці. ?

– В Арланді.

– Зустріти тебе? – та частина Семенових рук, яку захоплювала вбудована камера на його нетбуці «HP Mini 2133», ледь помітно смикалась, а з динаміків постійно долинало приглушене клацання. Зрідка, обираючи момент поміж фразами, росіянин кидав короткий погляд на долоні, яких не було видно, тож Левко здогадався, що Сьома за звичкою складає кубик Рубика. У Семена були унікальні мізки: він знав шість мов (англійську, французьку, російську, іспанську, шведську й трохи українську), міг множити в голові чотиризначні числа, мав екстраординарні аналітичні здібності, із блискавичною швидкістю виокремлюючи з потоку інформації лише справді важливі параметри та знаходячи між ними зв’язки, про які ніхто не здогадувався. Як син математика, Сьома обожнював копирсатися в ребусах, математичних загадках, 3D-головоломках, завданнях на розвиток логічного мислення, а особливо полюбляв задачі на шифрування та дешифрування інформації. Криптографія 24 24 Криптографія – наука, що вивчає шифроване письмо (тайнопис) і способи йогодешифрування. складала Семенову слабкість. Ще зі школи він тренував мозок і за кілька років привчив його до постійної напруженої праці. Якщо його нейрони простоювали без роботи, Сьома в буквальному сенсі вивалювався з життя, занурюючись у воскову депресію. Йому мало було просто читати книгу (навіть якщо то монографія), слухати радіо чи дивитися на зорі – розкручений до непомірних обертів мозок мусив безперервно довбтися над якоюсь задачею. Одним зі способів підтримання синаптичних зв’язків у голові в стані перманентного збудження став кубик Рубика. Семен крутив його всюди, де міг, чи, точніше, всюди, де не знаходилося можливості зайняти макітру кориснішою діяльністю: їдучи в метро, слухаючи музику, переглядаючи фільми і навіть розмовляючи (як зараз) із друзями.

– Нафіга? – відмовився Левко. – Доберуся до міста на експресі.

– Ну як хочеш.

– Як там Бенґт?

Бенґт Ецтлер – старий архітектор, на віллі якого Сьома та Лео винаймали кімнати. Чоловік жив самотою у старому двоповерховому особняку в Споньї 25 25 Спонья (швед. Spånga ) – північно-західний район Стокгольма, місце проживання середнього класу та робітників. . Після смерті дружини почав здавати другий поверх вілли (що охоплював великий передпокій, маленьку кухню, ванну та дві спальні) не так через прагнення заробити, як через бажання мати під боком когось, із ким можна поговорити. Впродовж першого року магістратури Лео та Семен жили в студмістечку в районі Шиста 26 26 Шиста (швед. Kista , читається «шіста» або «чіста») – район на північному заході Стокгольма, де розташувались офіси комунікаційних та ІТ-компаній. У Шисті є університет інформаційних технологій, організований Королівським технологічним інститутом і Стокгольмським університетом разом. Шисту часто називають Шведською Силіконовою долиною. ; однак під час літніх канікул довкола кампусу почалося будівництво об’їзної дороги, тож декілька будинків знесли. За законом підлості серед будівель, що підлягали знесенню, опинилися ті, де мешкали росіянин та українець. Оскільки влітку 2011-го вільних квартир у SSSB 27 27 SSSB (швед. Stiftelsen Stockholms Studentbostäder – Стокгольмський фонд студентського житла) – приватна компанія, що здає в оренду помешкання у Стокгольмі. Щоб знайти квартиру, потрібно певний час, набираючи кре́дити, вистояти в черзі на сайті www.sssb.se (1 кре́дит = 1 день після реєстрації; якщо з’являється вільне помешкання, передусім його може забрати той із користувачів, зареєстрованих на сайті, у кого найбільше кредитів). не було, друзі мусили шукати житло у «приватників». Склалося насправді на краще: платячи за спальні, хлопці, фактично, отримували у своє повне користування весь другий поверх вілли. – Наш старий? Каже, що теж скучив за тобою. Хоче на тому тижні податися до сина в Італію.